Європеїзація як процес інституціоналізації та інституційних змін

Анотація

В статті досліджено європеїзацію, яка передбачає появу нових інституційних і функціональних форм європейського правління. У такому трактуванні європеїзації ­акцент робиться на Європейському Союзі. Однак європеїзацію не слід розглядати як синонім процесу європейської інтеграції, а скоріше як концепцію, яка охоплює те, як ця процес змінив концепції управління на національному та наднаціональному рівнях. Йдеться про створення центру колективних дій, який, крім того, має забезпечити певний ступінь координації та узгодженості. Таким чином, європеїзація означає появу та розвиток політичних, правових та соціальних інститутів на європейському рівні, які формалізують взаємодію між різними акторами, а також появу політичних мереж, що спеціалізуються на створенні відповідних правил ЄС.

 За допомогою компаративного методу порівнювалися цілі, завдання політичних сил, партій та виявлялася специфіка європеїзації; за допомогою сруктурного методу розглядалися теоретичні концепції європеїзації та політичної практики, за допомогою дескриптивного методу фіксувалися основні тенденції міжнародної діяльності політичних інститутів.

У статті визначено, що дослідники дотримуються підходу до європеїзації «зверху вниз», або «перевернутого другого образу» (Gourevitch). Заради ясності визначення європеїзації обмежується процесом, за допомогою якого сфери внутрішньої політики стають все більш підпорядкованими європейській політиці. Цей процес, по суті, зумовлений передачею політичних повноважень від держав-членів до європейського рівня, дослідженням зворотніх впливів внутрішніх інституційних змін, спричинених європеїзацією, на сам її процес.

Результати дослідження мають практичне значення для подальшлго дослідження європеїзації, зокрема шляхом використання світових практик в політичному процесі.