Аналіз політики щодо національних меншин у контексті змін до Закону України «Про освіту» (стаття 7: мова освіти)

Анотація

Рух України до повного членства в Європейському Союзі може бути заблокований через опозицію з боку керівництва Угорщини. І Премʼєр-міністр Віктор Орбан, і Міністр закордонних справ Петер Сійярто неодноразово висловлювали претензії до України щодо статусу національних меншин, зокрема їхнього права навчатися рідною мовою. Дійсно, право на освіту є фундаментальним у країнах цивілізованого світу. Водночас зміни, внесені до Закону України «Про освіту» від 2017 року, що були спрямовані насамперед на зменшення впливів русифікації та посилення статусу української мови як державної, створили певні обмеження для представників національних меншин щодо цього питання, анулювавши також можливість отримати повну середню освіту їхніми мовами. Це призвело до погіршення відносин України з деякими державами-сусідами та стало причиною блокування Угорщиною українського шляху до ЄС і НАТО. Тому до цього Закону в 2023 році були внесені зміни, спрямовані на покращення ситуації. Оскільки мова йде про публічну політику, зокрема мовну й освітню політики, то логічно за основу дослідження взяти методологію аналізу публічної політики, яка добре розроблена у світовій політичній науці, але рідко застосовується у вітчизняних політологічних дослідженнях. Зокрема, в цій статті розгляд та аналіз змін, внесених до Закону «Про освіту», здійснюється з використанням трьох методів аналізу публічної політики: моделі «смітника», аналізу альтернатив та прогнозування на основі ретродуктивного сценарію. Зокрема, показано, що основною причиною внесення цих змін є виконання рекомендацій від Єврокомісії, необхідне для продовження шляху України до ЄС. Ефективність цих змін полягає в розширенні прав нацменшин на навчання власною мовою, при цьому зберігається статус української мови як провідної у здобуванні освіти.