Підходи ЄС до формування цифрового суверенітету: досвід Естонії для України

Анотація

Мета дослідження полягає у визначенні ролі цифрового суверенітету в умовах сучасних викликів, а також у вивченні європейського досвіду з акцентом на можливості його застосування в Україні під час дії воєнного стану. У роботі розглядається цифровий суверенітет як багатовимірне явище, що охоплює правові, технічні та політичні аспекти. Методологія дослідження ґрунтується на системному аналізі правових актів, використанні порівняльно-правового підходу та вивченні підходів держав-членів Європейського Союзу. Аналізу піддаються підходи та нормативно-правові акти, що закладають основи формування моделі цифрового суверенітету Європейського Союзу. Серед них виокремлюються такі, як Закон «Про цифрові послуги», Закон «Про штучний інтелект», DORA та NIS2, Декларація про цифрові права та принципи, а також стратегія «Цифрове десятиліття». Особлива увага приділяється естонському досвіду організації електронного голосування та впровадження програми e-Residency, які демонструють високий рівень інтеграції технологій у публічне управління та бізнес-середовище. У результаті проведеного дослідження встановлюється, що комплексна правова основа, інвестиції в кібербезпеку, а також розвиток цифрової ідентифікації є критично важливими для забезпечення цифрового суверенітету. Досвід ЄС доводить необхідність формування цілісної стратегії цифрового розвитку та адаптації законодавства до нових викликів та загроз. У контексті України наголошується на нагальній потребі вдосконалення чинного законодавства у сфері захисту персональних даних, кібербезпеки, регулювання електронної ідентифікації та підтримки національних технологічних компаній. Висновки дослідження підкреслюють, що цифровий суверенітет є ключовим чинником державної стійкості у воєнний час, а також важливою складовою повоєнного відновлення України. Вказуються потенційні напрямки подальшого удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.