Публічна влада в Україні в умовах воєнного стану і терористичних загроз: політико-технологічний вимір

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування публічної влади в Україні в умовах російсько-української війни. Зосереджено увагу на проблематиці управлінських технологій у воєнний період. Метою статті стало виявлення специфіки політичних технологій у діяльності публічної влади України в умовах воєнного стану та терористичних загроз.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали загальнонаукові методи пізнання у розгляді проблематики публічної влади в Україні, зокрема, порівняльні, аналітичні, емпіричні, описові. Також методи дослідження ґрунтуються на принципах системного, історичного, структурно-функціонального аналізу.

У результаті дослідження констатовано, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування частково обмежені у своїх функціях. Зазначено, що позитивну роль зіграла реформа децентралізації у період повномасштабного вторгнення в Україну: самоорганізація населення в громадах сприяла ефективній відсічі російському агресору.

Розглянуто взаємозв’язок держави і суспільства в умовах війни та взаємозв’язок національної і державної безпеки. За умов воєнного стану спостерігається згортання демократичних практик та звуження демократичних прав і свобод індивідів.

Констатовано, що терористична діяльність та постійне продукування терористичних загроз проти України стали візитівкою сучасної російської владної верхівки, що презентує політичну систему росії в якості держави-терориста.

Розглянуто специфіку управлінських технологій та технологій політичного лідерства в умовах війни. Владні еліти завжди прагнуть, щоб підвладні їм довіряли. Категорія довіри є ключовою для розуміння суті управлінських технологій. Задля формування довіри політичні лідери повинні постійно роз’яснювати суспільству причини тих чи інших стратегій власної управлінської діяльності. Представникам владної еліти неможливо сформувати позитивний особистісний бренд без ефективної комунікації з суспільством. Сфокусовано увагу на теоріях політичного брендингу.