Штучний інтелект і патентне право в Україні: виклики для правової системи

Анотація

У роботі розглянуто правові особливості взаємодії між штучним інтелектом (ШІ) та сферою охорони прав інтелектуальної власності, зокрема, в контексті патентування результатів, створених із залученням автономних або напівавтономних алгоритмів. Метою статті є аналіз актуальних викликів для патентної системи України у зв’язку зі стрімким розвитком ШІ та його активним застосуванням у процесах створення нових технологічних рішень. Методологічною основою дослідження є системний і порівняльно-правовий аналіз, що дозволило порівняти українську практику з підходами, запровадженими у США, Європейському Союзі, Великобританії , та міжнародними рекомендаціями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Результати дослідження свідчать про наявність суттєвих правових прогалин, які перешкоджають ефективному функціонуванню системи патентного захисту в умовах стрімкого розвитку технологій ШІ. Насамперед виявлено відсутність визначених механізмів для об’єктивного та правового оцінювання творчого внеску ШІ у процес створення технічного рішення, що унеможливлює належне встановлення обставин виникнення права інтелектуальної власності. Відсутні також прозорі процедури фіксації і перевірки джерела походження патентованих об’єктів, що дозволяє уникати належного розкриття інформації про використання ШІ у процесі розробки винаходу. Водночас щодо правозастосування виявлена недостатня адаптованість чинних процедур патентної експертизи до аналізу нетипових, генерованих ШІ технічних рішень, а також відсутність усталеної практики розгляду відповідних справ у судовій системі. У статті запропоновано комплекс рекомендацій, серед яких удосконалення правових критеріїв визначення авторства в умовах взаємодії людини та ШІ. Окремо наголошено на важливості поступової гармонізації українського законодавства з міжнародними підходами, сформульованими у практиці таких юрисдикцій як ЄС, США та Великобританія, а також у рамках діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Висновки цього дослідження свідчать про критичну потребу у комплексному оновленні патентного законодавства України з огляду на активне впровадження ШІ в інноваційну діяльність. Насамперед йдеться про розробку чітких правових підходів до визначення авторства в умовах, коли ШІ виступає як інструмент або навіть автономний учасник творчого процесу. Необхідно також запровадити прозорі вимоги до розкриття обставин використання ШІ у створенні об’єкта винаходу та удосконалити механізми експертного аналізу таких рішень у  патентній процедурі.