Проблеми регламентації бойового імунітету в кримінальному праві України

Анотація

Кримінально-правові аспекти є важливою частиною дискурсу щодо належного унормування бойового імунітету. Недостатньо висвітленими залишаються а) суб’єктний склад бойового імунітету, б) підстави та ознаки обставини, що передбачена ст.43-1 КК; в) співвідношення бойового імунітету з імунітетом комбатанта, загальними та спеціальними видами звільнення від кримінальної відповідальності тощо.

Метою даної статті є формування та аргументація авторського бачення подолання проблем кримінально-правової регламентації бойового імунітету, що є обов’язковою умовою удосконалення приписів і Особливої частини КК.

У статті представлено аналіз нормативних актів, законопроектів №13146 і 13149, фахової літератури з питань бойового імунітету як складової правового забезпечення національної безпеки України та кримінально-правового поняття.

У ході дослідження розмежовується бойовий імунітет та імунітет комбатанта. Показано, що бойовий імунітет нормативно розповсюджується на всі категорії осіб, які беруть участь у відсічі або стримуванні агресії інших країн. Доводиться недоцільність виокремлення «цивільного бойового імунітету», необґрунтованість розгляду бойового імунітету в контексті кримінально-правових імунітетів. Підкреслюється, що бойовий імунітет не може розглядатися як вид звільнення від кримінальної відповідальності. Аргументується, що такий імунітет – це самостійна обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння.

Сформульовано висновок, що при уточненні поняття бойового імунітету доцільно зробити акцент на розумній обачності та принципі пропорційності. Оновлення положень КК України має передбачати конкретизацію назви обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння; визначення кола осіб, на яких ця обставина розповсюджується; вказівку на розумну обачність та принцип пропорційності.