Громадянське суспільство як предмет політології: класичні інтерпретації та інституційно-мережеве бачення

Анотація

Стаття присвячена визначенню теоретичної рамки політологічних досліджень громадянського суспільства в умовах новітніх викликів демократичному розвитку. Так, будь-яке практичне дослідження громадянського суспільства неможливе без попередньо сформованого уявлення про його сутність: чим є громадянське суспільство і якими є його межі. Ці питання особливо важливі в умовах кризи ліберальної демократії, коли громадянське суспільство зазнає активної імітації, кооптації і дискредитації з боку авторитарних та популістських політичних акторів. Отож метою статті є критичний аналіз домінуючих у політичних науках інтерпретацій громадянського суспільства і формування нового теоретичного бачення, яке дозволить якісний аналіз динаміки між громадянським суспільством та іншими суспільними акторами.

Методи. Під час підготовки статті було використано порівняльний метод для з’ясування відмінностей між різними інтерпретаціями громадянського суспільства у політології, що дозволило зрозуміти їхні переваги та вади у проведенні політологічних досліджень громадянського суспільства. Історичний метод знадобився для окреслення ключових етапів розвитку концепції громадянського суспільства. За допомогою системного методу було виявлено три ключові складові політологічної концепції громадянського суспільства. Обґрунтування авторського підходу спиралося на інституційний аналіз, що дозволило інтегрувати дослідження у ширший контекст політичних режимів та їхньої взаємодії з громадянським суспільством.

Результати. Охарактеризовано два основні підходи, що використовуються в політології для дослідження громадянського суспільства — нормативний та емпіричний, а також окреслено історичну динаміку їхнього розвитку. Продемонстровано, що нормативний підхід, який ґрунтується на ідеалізованому баченні громадянського суспільства, класифікує його гібридні прояви як окремі явища, що не дозволяє дослідити громадянське суспільство у динаміці, натомість емпіричний підхід, що відмовляється від критерію цивільності, призводить до деконструкції концепції громадянського суспільства. Встановлено, що в основі політологічного розуміння громадянського суспільства перебувають три складові: асоціативність, цивільність, позадержавний і позабізнесовий характер. У результаті для дослідження кооптованого громадянського суспільства запропоновано інституційно-мережеве бачення, що акцентує подвійну природу громадянського суспільства як цивільного простору, породженого інститутами, і як мережі добровільних асоціацій, що діють у цьому просторі.