Особливості дисциплінарної відповідальності слідчих суддів в Україні

Анотація

Неналежне виконання слідчим суддею своїх повноважень під час здійснення судового контролю у кримінальному провадженні становить істотну загрозу ефективній реалізації правосуддя та призводить до зниження рівня суспільної довіри до судової влади. У цьому контексті дисциплінарна відповідальність виступає ключовим механізмом забезпечення належного виконання суддею своїх обов’язків та підтримання авторитету правосуддя. Метою статті є розкрити особливості дисциплінарної відповідальності слідчих суддів в Україні на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики Вищої ради правосуддя за 2020-2025 роки. Методи.  У дослідженні застосовано метод системного аналізу, метод класифікації, групування, статистичний метод. Результати. На підставі вивчення чинного законодавства, практики Вищої ради правосуддя за 2020–2025 роки, а також відповідних міжнародно-правових актів, визначено ключові підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих суддів та виокремлено основні проблемні аспекти правозастосування у цій сфері. Висновки. Дисциплінарна відповідальність слідчого судді настає за діяння, вчинені під час здійснення судового контролю у кримінальному провадженні, зокрема за порушення, пов’язані з неналежним виконанням обов’язків під час розгляду клопотань, надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та вирішення скарг на рішення, дії або бездіяльність дізнавача, слідчого чи прокурора, а також за порушення вимог професійної етики й доброчесності за наявності істотних негативних наслідків та причинно-наслідкового зв’язку між проступком і його наслідками. Подальший розвиток інституту дисциплінарної відповідальності слідчих суддів має здійснюватися на основі комплексного та системного підходу, який включає вдосконалення нормативно-правового регулювання шляхом чіткої та однозначної регламентації підстав притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, усунення правової невизначеності шляхом систематизації відповідних формулювань, забезпечення єдності та послідовності правозастосовчої практики, а також обов’язкового врахування положень міжнародних стандартів у сфері незалежності судової влади та суддівської відповідальності.