Історія як політика: міфологізація минулого та сучасні стратегії пам’яті в Польщі

Анотація

Стаття присвячена дослідженню політичної міфології та сучасної меморіальної політики Польщі як ключових інструментів формування колективної ідентичності, легітимації влади та реалізації зовнішньополітичної стратегії. Метою статті є аналіз політичної міфології та меморіальної політики Польщі через призму сучасних мнемонічних режимів, з’ясування функціонування історичних наративів у структурі національної ідентичності, а також вивчення інституційних механізмів реалізації політики пам’яті у внутрішньополітичному та міжнародному контекстах. Теоретичною основою дослідження стали концепції культурної пам’яті (Я. Ассман), політичного міфу (К. Боттічі, Ч. Флад), символічної політики (Е. Ланґеноль), а також підхід мнемонічних режимів (М. Бернхард, Я. Кубік). Виокремлено чотири основні типи польських політичних міфів: міф заснування (хрещення Польщі та державотворення), міф героїзму (перемоги під Грюнвальдом, Віднем), міф жертви (поділи, повстання, Голокост, Катинь) і міф боротьби (боротьба за незалежність, доктрина Міжмор’я). Розглянуто, як ці міфи структуровано на рівні публічного дискурсу та символічного простору. Окрему увагу приділено аналізу концептів Великої й Малої Польщі, а також Ініціативи трьох морів як сучасних форм проєкції історичної місії на регіональному рівні. У статті досліджено інституціональні (ІНП), правові, освітні та культурні інструменти реалізації політики пам’яті, а також їхній вплив на конфлікти пам’яті з Україною, Росією, Німеччиною. Доведено, що польська політика пам’яті є складною та цілеспрямованою системою, що поєднує політичну міфологію, історичні наративи та інституційні механізми з метою формування національної ідентичності, легітимації державного курсу й утвердження геополітичної суб’єктності. Через використання мнемонічних режимів, символічних практик, правового регулювання та зовнішньополітичної комунікації, минуле трансформується у ресурс сучасної політики.