Інформаційна війна в гібридних конфліктах: від пропаганди до кібервпливу

Анотація

Дослідження присвячене системному аналізу трансформаційної ролі діпфейк-технологій як ключового інструменту фабрикації реальності в сучасних інформаційних війнах, що розгортаються в умовах гібридних конфліктів. Додатковою метою є обґрунтування комплексних стратегій протидії їхньому деструктивному впливу на політичну довіру та стабільність демократичних інститутів. Досягнення поставленої мети забезпечено завдяки інтегративному застосуванню системного та порівняльного аналізу, що дозволило узагальнити концептуальні підходи до розуміння гібридних загроз, дослідити еволюцію методів інформаційного впливу та виявити якісну трансформацію, зумовлену розвитком штучного інтелекту. Використання кейс-стаді методу, зокрема на прикладі гібридної агресії Російської Федерації проти України, забезпечило глибоке вивчення прикладів застосування синтетичного медіа-контенту та його впливу на внутрішню й зовнішню стабільність.

Продемонстровано, що сучасні гібридні протистояння кардинально змінили парадигму конфлікту, перетворивши інформаційну сферу на стратегічний театр бойових дій. Обґрунтовано, що інформаційний вплив у таких конфліктах є самостійним, фундаментальним виміром, спрямованим на досягнення стратегічних цілей без використання традиційних військових засобів. Виявлено, що діпфейки, генеруючи гіперреалістичні сфабриковані аудіовізуальні матеріали, створюють безпрецедентну загрозу легітимності влади та суспільній злагоді, перетворюючи маніпуляцію інформацією на якісно новий рівень – фабрикацію реальності. На прикладі російсько-українського конфлікту проаналізовано стратегічний намір використання сфабрикованих відеоматеріалів для деморалізації, дезорієнтації та створення хибних наративів як всередині країни, так і для міжнародної аудиторії. Показано багатогранні ризики від комплексної дезінформації, що підриває соціальну єдність та громадську довіру. Ефективна протидія синтетичному контенту в інформаційних операціях вимагає багатовекторного та комплексного підходу, що включає розвиток технологічної асиметрії (розробка інструментів виявлення), формування суспільної стійкості (медіаграмотність та критичне мислення) та поглиблену міжнародну співпрацю в правовому полі. Дослідження підкреслює критичну важливість вивчення впливу глибинних фейків для архітектури національної та міжнародної безпеки, пропонуючи пріоритетні напрямки для розробки ефективних контрзаходів. Результати мають практичне значення для стратегій кіберзахисту та формування державних комунікацій.