Цивільний відповідач у кримінальному провадженні: persona duplex чи persona simplex

Анотація

У статті розглядаються актуальні проблеми сучасної правозастосовної практики, науки кримінального процесу та освітнього процесу, пов’язані з визначенням правового статусу цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Підкреслюється, що забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального процесу є одним із ключових чинників поступу України як правової та суверенної держави. Водночас, якщо питання гарантій для підозрюваних, обвинувачених і потерпілих знайшли достатнє наукове висвітлення, то процесуальний статус цивільного відповідача залишається малодослідженим, попри його нормативну складність і практичну значущість.

Здійснено аналіз особливостей правового статусу цивільного відповідача у кримінальному провадженні, зокрема в контексті поширеної в юридичній літературі та практиці тенденції ототожнювати його з підозрюваним або обвинуваченим. Наголошено, що такий підхід суперечить положенням чинного КПК України та порушує логіку процесуального розмежування ролей учасників кримінального провадження. Окремо розглядається питання можливості залучення держави як цивільного відповідача, що останнім часом викликає значну наукову та практичну дискусію.

На основі застосування діалектичного та герменевтичного методів обґрунтовано, що ототожнення процесуального статусу цивільного відповідача зі статусом підозрюваного чи обвинуваченого є концептуально помилковим. Такий підхід суперечить положенням КПК України та порушує законодавчу логіку розмежування процесуальних ролей учасників кримінального провадження. Цивільний відповідач у межах кримінального провадження виступає самостійним процесуальним суб’єктом, який не може бути ідентифікований із підозрюваним чи обвинуваченим. Це підтверджується буквальним і системним тлумаченням норм КПК України (ст. 62, 42, 128), які закріплюють окремі правові дефініції та визначають специфіку їхніх функціональних обов’язків.

Цивільний відповідач не є об’єктом кримінального переслідування, а залучається виключно для вирішення питання цивільної відповідальності за шкоду, завдану кримінально протиправними діями іншої особи. Використання законодавцем сполучника «або» у ст. 128 КПК України юридично фіксує альтернативність суб’єктів відповідальності, що унеможливлює їх процесуальне змішування. Водночас обґрунтовано, що держава не може виступати цивільним відповідачем під час розгляду цивільного позову в межах кримінального провадження через юрисдикційні обмеження, відсутність відповідного процесуального статусу та недостатнє нормативне регулювання.