Гуманітарна допомога як інструмент підтримки вразливих груп населення благодійними організаціями міжнародного статусу у період російсько-українського протистояння 2014-2021 років

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діяльності міжнародних благодійних організацій, які надавали допомогу вразливим категоріям населення у період російсько-українського протистояння 2014-2021 років. Завданнями здійсненого аналізу є виявити нормативний та політичний контекст гуманітарного доступу, виокремити основні напрямки гуманітарної допомоги, узагальнити результативні та проблемні аспекти гуманітарної діяльності міжнародних благодійних організацій в Україні, що впливали на ефективність впровадження планових заходів. Методологічним підґрунтям для реалізації визначених завдань став міждисциплінарний підхід, за допомогою якого вдалось об’єднати стандарти міжнародного права в обґрунтуванні нормативних особливостей гуманітарного доступу, системний метод сприяв виявленню політичної кон’юнктури забезпечення безпечного гуманітарного доступу благодійним організаціям світового рівня через процедуру координації, історичний інструментарій дозволив виявити причинно-наслідкові події появи гуманітарних місій на Донбасі, статистичні дані забезпечили кількісні показники масштабу вразливих груп населення та витрат спрямованої гуманітарної допомоги для якісних висновків щодо її вчасності та ефективності.

Результатами аналізу доведено, що в період 2014-2021 років в Україні сформувалось понад 2 мільйони громадян на тимчасово-окупованих та підконтрольних Україні територіях, які гостро потребували гуманітарної допомоги. Напрямками діяльності міжнародних благодійних організацій були спроби компенсувати перебої з постачанням продуктів харчування, відсутністю доступу до освіти, медичних послуг та фінансового забезпечення, втрату базових можливостей для внутрішньо переміщених осіб, загрози мінування територій тощо. Висновки. Встановлено, що за роки реалізацій гуманітарних місій на Донбасі, міжнародні організації здатні були в реальному часі виявляти проблеми та зловживання, тому щороку приймали нову стратегію реагування на кризи, паралельно співпрацюючи в координації власної діяльності з державними органами, національними фондами, громадськими організаціями локальної дії.