Проблемні питання охорони державної таємниці при здійсненні досудового слідства в рамках кримінальних проваджень за ознаками складів злочинів, передбачених статтями 111 та 114 Кримінального кодексу України

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено необхідністю забезпечення належної охорони державної таємниці у кримінальних провадженнях, що стосуються посягань на основи національної безпеки, зокрема державної зради та шпигунства. В умовах воєнного стану та гібридних загроз проблема збереження конфіденційної інформації набуває особливої значущості. Метою статті є всебічне дослідження проблем охорони державної таємниці під час досудового розслідування кримінальних проваджень з визначенням напрямів удосконалення правового регулювання та практики їхнього застосування. Методологія дослідження ґрунтується на комплексі засад практиці, що охоплюють формально-юридичний аналіз, системно-структурний метод і порівняльно-правову практику. Проаналізовано чинне законодавство, підзаконні нормативні акти та судово-слідчу практику останніх років. Використано метод правового моделювання для формулювання пропозицій щодо вдосконалення механізмів охорони державної таємниці. Результати дослідження свідчать про наявність багаторівневої системи охорони державної таємниці, що містить конституційні положення, спеціальне законодавство, кримінально-процесуальні гарантії та підзаконні акти. Встановлено, що законодавчі зміни останніх років трансформували практику розслідувань, посилили кримінальну відповідальність і розширили перелік діянь, що потребують підвищеного режиму таємності. Виявлено колізію між принципом гласності судочинства й необхідністю нерозголошення секретної інформації та проблеми доступу сторони захисту до матеріалів з грифом секретності. Висновки. Сучасна система охорони державної таємниці є недостатньо уніфікованою та потребує вдосконалення в умовах цифровізації та гібридних загроз. Запропоновано посилити систему допуску до секретної інформації, впровадити захищені електронні сховища, розширити застосування криптографічного захисту та створити спеціалізовану інфраструктуру для проведення слідчих і судових дій у режимних умовах. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні міжнародних стандартів і практик країн ЄС та НАТО щодо захисту державної таємниці, зокрема у порівняльному аналізі ефективності впроваджених механізмів в Україні.