Роль Служби безпеки України в доказуванні злочинів проти держави

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено необхідністю підвищення ефективності діяльності СБУ в доказуванні злочинів проти держави в умовах гібридної агресії, цифровізації та реформування системи кримінальної юстиції. Виявлено, що сучасні форми державної зради, шпигунства й диверсій мають складну інформаційно-аналітичну природу, що потребує оновлення правових, процесуальних і технічних механізмів фіксації й оцінювання доказів. Доведено, що від узгодженості дій СБУ з органами прокуратури та досудового розслідування залежить здатність держави забезпечувати законність і стабільність у сфері національної безпеки.

Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні ролі СБУ в системі доказування злочинів проти держави, визначенні меж і змісту її процесуальних повноважень, аналізі практики використання матеріалів оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності в кримінальному процесі, а також у формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення правових та організаційних механізмів забезпечення національної безпеки.

Методологія дослідження ґрунтується на системному, структурно-функціональному та порівняльно-правовому підходах, із використанням методів аналізу законодавства, судової практики, емпіричних даних СБУ та узагальнення міжнародного досвіду (CEPOL, Eurojust, Ради Європи). Застосовано також аналітичні методи для оцінювання ефективності доказової діяльності та цифрових механізмів верифікації доказів.

Результати дослідження дали змогу встановити, що ключовими проблемами доказування злочинів проти держави є фрагментарність правового регулювання процесу легалізації оперативних матеріалів, невизначеність статусу СБУ як суб’єкта кримінального провадження, дублювання функцій з прокуратурою та відсутність єдиної системи цифрової трасології. Виявлено необхідність уніфікації процедур верифікації цифрових доказів і створення єдиного стандарту доказового менеджменту.

Висновки полягають у доведенні потреби створення єдиного процесуального стандарту легалізації матеріалів оперативного походження, розвитку цифрової криміналістики СБУ та впровадженні безпечного міжвідомчого обміну доказами. Підкреслено, що підвищення доказової спроможності СБУ сприятиме зміцненню правових гарантій і довіри до системи правосуддя.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням концепції цифрової доказової інфраструктури України, гармонізацією національних стандартів із практикою ЄС, а також з оцінюванням впливу технологій штучного інтелекту на доказову діяльність органів безпеки.