Смислова розвідка (Cemint) як нова парадигма когнітивної безпеки України

Анотація

У статті представлено концепцію Смислової розвідки (Cognitive & Strategic Semantic Intelligence) як нової парадигми когнітивної безпеки України та ключового інструмента протидіїгібридним і когнітивним загрозам XXI століття. Смислова розвідка визначається як системнадіяльність, спрямована на виявлення, аналіз, інтерпретацію та прогнозування смисловихструктур і ціннісних кодів, що формують суспільну свідомість, впливають на колективнуповедінку та визначають стратегічні орієнтири розвитку держави.

Обґрунтовано, що в сучасних умовах війни за свідомість традиційні розвідувальні моделі(OSINT, HUMINT) не забезпечують глибинного розуміння когнітивних процесів, аджепрацюють із фактами, а не з їх смисловими джерелами. На відміну від них, Cognitive & Strategic Semantic Intelligence діє на рівні архетипів, ціннісних структур і моделей сприйняття, щовизначають політичну стабільність, психологічну стійкість і національну ідентичність.

У статті розкрито основні принципи смислової розвідки: системність, передбачення, когнітивну стійкість і етичну відповідальність. Запропоновано трирівневу модель її реалізації: аналітичну (виявлення смислових сигналів і патернів), прогностичну (моделювання сценаріївсмислових змін) та проєктну (створення позитивних контр-кодів і нових смислів, щоконсолідують суспільство).

На конкретних прикладах проаналізовано типові прояви смислових вторгнень — відпідміни символів у публічному просторі до когнітивних маніпуляцій у цифрових середовищах(TikTok, Telegram) та формування ідеологічних сект як мікромоделей програмованої свідомості. Ці кейси підтверджують необхідність створення національної системи Cognitive & Strategic Semantic Intelligence, яка забезпечує своєчасне виявлення загроз, прогнозування когнітивнихатак і розробку стратегій смислової протидії.

Результати дослідження свідчать, що інституціоналізація смислової розвідки має статискладовою гуманітарної та інформаційної політики України, спрямованої на формуваннясмислової стійкості суспільства. Це відкриває можливість переходу від оборони до смислового лідерства — нового типу державного мислення, у якому головним ресурсом національного суверенітету є не територія чи економіка, а свідомість, ідеї та смисли, здатні формувати майбутнє країни.