Особливості правового становища індивіда в міжнародному праві стародавньої доби

Анотація

Вступ. Правове становище індивіда в міжнародному праві пов’язують із сучасним розвитком концепції прав людини, зростанням ролі особи як суб’єкта міжнародних відносин та формуванням механізмів її захисту. Водночас історичний аналіз показує, що ще в давнину існували звичаєві норми, які регулювали становище іноземців, полонених, послів чи біженців і стали основою майбутніх гуманітарних та дипломатичних норм.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті наголошується, що в міжнародному праві стародавньої доби існували прообрази елементів міжнародно-правових інститутів. Розглянуто статус індивіда у межах старомесопотамських правових систем та доведено, що останній мав статус об’єкта впливу, пов’язаний із його соціальним походженням, політичною ситуацією в регіоні тощо. Визначено факт формування функціонального значення становища особи у Стародавньому Єгипті. Акцентовано на поступовому набутті статусом індивіда багатогранності та зміні такого становища від об’єкта політичного контролю до учасника зовнішньоекономічної діяльності та адресата захисту. Зазначено, що Стародавня Греція та Римська імперія відіграли ключову роль у становленні правової концепції статусу індивіда.

Висновки. Таким чином, індивід у стародавню добу не володів міжнародно-правовою суб’єктністю в повному сенсі. Протягом даного часу починає відбуватися процес інституціоналізації його присутності у міжнародному правопорядку. Правове становище індивіда в міжнародному праві стародавньої доби характеризується як перехідне між повною правовою залежністю від держави і формуванням автономної юридичної ролі.