Від Брюсселя до Варшави: політична риторика І стратегія польських консерваторів

Анотація

Стаття присвячена аналізу риторичних стратегій польських правоконсервативних партій — «Право і справедливість» (PiS) та «Конфедерація» — у контексті їх критичного ставлення до процесів європейської інтеграції. Євроскептицизм у польському політичному дискурсі не трактується як пряме заперечення участі Польщі в Європейському Союзі, а постає як стратегічне переосмислення його ролі крізь призму національного суверенітету, культурної ідентичності та автономії у сфері безпеки.

Аналіз засвідчує, що партія PiS дотримується прагматичного підходу, акцентуючи захист національних інтересів у межах європейських інституцій, тоді як «Конфедерація» демонструє радикальнішу форму риторичного протиставлення наднаціональним структурам.

 Метою дослідження є виявлення ідеологічних та стратегічних розбіжностей між зазначеними партіями щодо євроінтеграції, механізмів артикуляції національного інтересу та оцінка їх впливу на внутрішньополітичну динаміку Польщі. Особливу увагу приділено риторичним опозиціям типу «Брюссель – Варшава», «традиція – декаданс», які структурують ідеологічні межі правоконсервативного дискурсу.

 Методологічну основу становлять порівняльний та інституціональний аналіз із застосуванням концепції транснаціонального кліважу як пояснювальної рамки для еволюції партійних позицій щодо інтеграційних процесів. Емпіричну базу складають партійні документи, публічні виступи, законодавчі ініціативи та реакції інституцій ЄС. У результаті доведено, що риторика польських правих не лише відображає внутрішньополітичні орієнтири, але й слугує інструментом трансформації євроінтеграційної парадигми — від уніфікованої моделі до формату диференційованої співпраці.

 Дослідження має наукову новизну завдяки порівняльному аналізу риторичних стратегій польських правих партій у контексті транснаціонального кліважу, а його висновки можуть бути використані для оцінки політичної динаміки та комунікаційних стратегій у межах ЄС.