Стан імплементації принципів довкіллєвого права ЄС у довкіллєве законодавство України

Анотація

Враховуючи специфіку суспільних відносин, які є предметом довкіллєвого права, їх комплексний і мультидисциплінарний характер (включають взаємодію права, екології, економіки тощо), транскордонне значення довкіллєвих загроз і необхідність взаємного співробітництва держав, відповідне національне законодавство вимагає узгодження з прийнятими та визнаними міжнародними механізмами.

Підписання Угоди про асоціацію знаменує новий етап для довкіллєвого законодавства України. Його можна охарактеризувати як час новітніх трансформацій змісту, а подекуди й докорінних змін суті норм довкіллєвих актів, цілісного реформування довкіллєвого сектору, впровадження європейських довкіллєвих стандартів в Україні. Опираючись на відповідні світоглядні переходи обґрунтовується й формулювання теми статті.

В представленій роботі здійснено всебічний аналіз поточного стану гармонізації принципів довкіллевого законодавства України з європейськими підходами охорони довкілля.

Процес євроінтеграції України це період серйозних викликів, палких дискусій і перевірки готовності держави та суспільства слідувати обраному європейському вектору. На додачу до цього Україна зіткнулася з безпрецедентною російською агресією спочатку в вигляді спроб розколу країни шляхом збройного сепаратизму, а пізніше – повномасштабного вторгнення. Однак ми не відмовилися від європейського курсу, а в певній мірі євроінтеграційні процеси навіть посилились. Проте виконання окремих зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію, все таки сповільнилося. Фактично зараз Україна знаходиться в унікально складній ситуації за якої завдання по вступі до ЄС виконуються в умовах воєнного стану.

В статті оригінально висвітлено основні засади державної екологічної політики, національні принципи охорони навколишнього природного середовища через вивчення впливу на них і інструменти їх впровадження принципів довкіллєвого права ЄС.

Шляхом дослідження поточного стану гармонізації принципів довкіллевого законодавства України з європейськими підходами охорони довкілля, автори приходять до висновку, що правові засади охорони довкілля України вдало корелюють з спеціальними принципами довкіллєвого права ЄС (принципи перестороги та попередження, принцип виправлення шкоди в джерелі її виникнення, принцип сталого розвитку, принцип забруднювач платить).

Водночас зберігається необхідність розробки та реалізації спеціального довкіллєвого законодавства України, яке продовжить започатковані секторальні реформи в галузі довкілля, враховуватиме виклики й загрози воєнного часу, орієнтуватиметься на стале повоєнне відновлення та сприятиме своєчасному приєднанню до ЄС.