Сек'юритизація культурної спадщини у країнах АСЕАН як політична проблема глобального розвитку

Анотація

Метою даного дослідження є комплексний аналіз причин та наслідків сек’юритизації культурного надбання в країнах, що об’єднуються в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Водночас дані регіональні процеси виступають прикладом ширшої проблематики універсального збереження спадщини, яке стикається з актуальними політичними викликами. Визначення цих практичних викликів глобальному розвитку відбувається завдяки використанню методу конкретних прикладів. Такий метод дозволяє оцінити широкий спектр загроз і у регіоні загалом, і в конкретних державах-членах АСЕАН, а також відповідні механізми надзвичайних політичних заходів. Синтез у такому випадку підкріплюється практиками порівняльного аналізу. Застосування ж теорії Копенгагенської школи у міжнародних відносинах, у руслі розширення безпекових питань на сферу культури та ідентичності, визначається методологічною основою даного дослідження. Для визначення особливостей реалізації інструментів захисту проводиться порівняння процесу сек’юритизації у таких ключових південно-азійських країнах як Індонезія і Таїланд.  Результати дослідження при цьому засвідчують, що захист спадщини у державах АСЕАН, впливаючи й на туристичний потенціал, підкреслює важливість безпеки у регіоні. У такому контексті, ефективність сек’юритизації культурних об’єктів у постколоніальних державах перевірку того, наскільки реально працюють принципи сталого розвитку та інклюзивності на практиці. Національні та регіональні механізми окреслюються як недостатні, що посилює значення міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО, в Південно-Східній Азії в якості глобального актору. Однак уже й сама Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури здатна виступати тут локомотивом процесу сек’юритизації лише до певної міри, що підкреслює наявність рамок можливостей кожного з суб’єктів даного безпекового процесу.