Обмеження доступу до веб-сайтів через використання кримінально-правових механізмів: порівняльно-правовий аспект

Анотація

У даній статті авторами досліджено особливості обмеження доступу до веб-сайтів (веб-ресурсів) у мережі Інтернет шляхом застосування кримінально-правових механізмів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Авторами розкрито юридичну природу веб-сайту як об’єкта права інтелектуальної власності крізь призму цивільного законодавства України, а також у якості предмета потенційного арешту у кримінальному провадженні. Авторами проаналізовано можливість накладення арешту на веб-сайти як на об’єкти права інтелектуальної власності, у випадках використання веб-ресурсів для вчинення кримінальних правопорушень.

У межах порівняльно-правового аналізу авторами досліджено підходи щодо обмеження доступу до веб-сайтів через кримінально-правові механізми у поєднанні з механізмом цивільної конфіскації (in rem) у Сполучених Штатах Америки. Авторами визначені відмінності між підходами до блокування веб-ресурсів у романо-германській (базуючись на українській моделі) та англо-саксонській (ґрунтуючись на моделі Сполучених Штатів Америки) правових системах, шляхом співставлення існуючих моделей блокування доступу до веб-сайтів, через одночасне використання кримінально-правових та цивільно-правових механізмів арешту та конфіскації у Сполучних Штатах Америки, та дослідження характеристик кримінально-правового механізм в українській правозастосовній практиці.

Авторами детально проаналізовано актуальну судову практику України щодо накладення арешту на веб-сайти шляхом арешту майнових прав інтелектуальної власності, що виникають у користувачів мережі Інтернет під час користування тим, чи іншим веб-сайтом шляхом застосування імперативного методу правового регулювання через призму застосування державно-правового примусу в аспекті арешту веб-сайтів у межах кримінального провадження.

Шляхом застосування формально-логічного методу наукового пізнання авторами у статті продемонстровано наявність законодавчих прогалин та відсутність уніфікованого підходу до визначення веб-сайту як об’єкта права на який накладається арешт у кримінальному процесі. На основі дослідження сформульовано пропозиції щодо удосконалення норм КПК України, спрямованих на забезпечення балансу між свободою у використанні мережі Інтернет та актуальними потребами кримінальної юстиції в аспекті захисту суспільства від вчинення кримінальних правопорушень, як частини виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.