Довічний статус політично значущих осіб: тест пропорційності у системі протидії відмиванню грошей

Анотація

Мета. Стаття ставить за мету з’ясувати відповідність новел українського законодавства у сфері фінансового моніторингу (фінмоніторингу) політично значущих осіб (ПЗО) міжнародним стандартам протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, а також оцінити їх сумісність з правом на забуття та захистом персональних даних. Досліджено законодавчі зміни, які встановили фактично довічний статус ПЗО, анулювавши попереднє трирічне обмеження.

Методи. Дослідження базується на системному застосуванні загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. Порівняльно-правовий метод використано для аналізу підходів різних держав-членів Європейського Союзу (ЄС) до визначення темпоральних меж статусу ПЗО. Формально-юридичний метод застосовано для тлумачення положень Рекомендацій FATF, Директиви (ЄС) 2015/849 та Загального регламенту захисту даних. Метод системного аналізу дозволив виявити колізію між вимогами фінмоніторингу та захистом персональних даних.

 Результати. Встановлено, що міжнародні стандарти FATF та Директиви ЄС не вимагають довічного статусу ПЗО, натомість наголошують на необхідності ризик-орієнтованого підходу з індивідуальною оцінкою ризиків. Виявлено колізію між безстроковим збереженням персональних даних та правом на видалення даних, закріпленим у ст. 17 GDPR. Аналіз практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Big Brother Watch та інші проти Сполученого Королівства», засвідчив необхідність застосування тесту пропорційності до заходів, що обмежують право на приватність. Ідентифіковано чотири основні моделі регулювання: модель фіксованого строку, модель ризик-орієнтованого періодичного перегляду, модель диференційованого підходу та українська модель довічного статусу зі зниженням інтенсивності моніторингу.

Наукова новизна дослідження полягає у першому комплексному аналізі сумісності довічного статусу ПЗО в Україні зі стандартами FATF, Директивами ЄС та правом на видалення даних відповідно до статті 17 GDPR, а також у застосуванні тесту пропорційності для оцінки обґрунтованості цього законодавчого підходу.

Висновки. Механізм зниження інтенсивності моніторингу через дванадцять місяців, передбачений чинним законодавством, є компромісним рішенням, проте його ефективність залежить від розробки чітких критеріїв оцінки ризиків та встановлення достатніх процедурних гарантій. Обґрунтовано доцільність запровадження моделі ризик-орієнтованого періодичного перегляду статусу, яка б поєднувала міжнародні вимоги протидії відмиванню грошей з повагою до фундаментальних прав, включаючи право на приватність та право на забуття персональних даних.