Порівняльний аналіз повноважень СБУ, ДБР та НАБУ в досудовому розслідуванні

Анотація

Інституційна узгодженість дій правоохоронних органів, якісна співпраця та координація зусиль є підґрунтям для їхньої ефективної протидії корупційним та економічним злочинам. Метоюроботи є детальний аналіз доктринальних напрацювань та нормативного регулювання розмежування повноважень і розподілу відповідальності між СБУ, ДБР та НАБУ під час функціонування цих органів у таких сферах: досудове розслідування щодо економічних і фінансових кримінальних правопорушень; захист національних інтересів; здійснення слідчих дій щодо державних службовців вищого рівня як суб’єктів вчинення злочинів. Під час проведення дослідження використано такі загальнонаукові методи: порівняльно-правовий, логіко-юридичний, аналітичний, герменевтичний, системно-структурний аналіз, що дало змогу охарактеризувати функції, повноваження та місце в системі правоохоронних органів країни СБУ, ДБР та НАБУ. Результати. Проаналізовано положення Законів України «Про Службу безпеки України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національне антикорупційне бюро України», а також відомчі інструкції щодо діяльності зазначених правоохоронних органів. Систематизовано доктринальні погляди науковців щодо нормативного регламентування правового статусу СБУ, ДБР та НАБУ. Встановлено, що за СБУ закріплено широкі повноваження щодо оперативно-розшукової діяльності; за ДБР – стратегічна робота із виявлення та запобігання організованій і високопосадовій злочинності; за НАБУ – проведення слідчих дій у межах функціонування незалежної антикорупційної інфраструктури країни. На основі розгляду чинних положень КПК України констатовано, що під час безпосереднього здійснення слідчих (розшукових) дій обсяг компетенції правоохоронних органів є однаковим, а відмінності в їхніх повноваженнях регламентуються лише відомчими інструкціями. У висновках наведено пропозиції щодо вдосконалення чинної нормативної бази з метою подолання наявної неузгодженості розподілу підслідності й повноважень правоохоронних органів через утвердження конкретної специфічної підслідності та відповідних доручень для кожного правоохоронного органу в КПК і спеціальних відомчих актах; розроблення процедур взаємодії між правоохоронними органами та іншими суб’єктами владних повноважень; організації спеціальних заходів із підвищення кваліфікації для працівників органів досудового розслідування.