Староста територіальної громади в умовах воєнного та надзвичайного стану: сучасні виклики

Анотація

Дане дослідження спрямоване на аналіз трансформації правового статусу та управлінських функцій старости в системі місцевого самоврядування України під впливом реформи децентралізації та викликів правового режиму воєнного стану. Робота має на меті ідентифікувати ключові інституційні бар’єри, що перешкоджають ефективній діяльності старост у кризових умовах, та обґрунтувати стратегічні напрями модернізації законодавства задля посилення стійкості територіальних громад. Особлива увага приділяється розробці адаптивної моделі функціонування старостинських округів як самоорганізованих суб’єктних систем.

Методологічний фундамент дослідження базується на системному підході, що дозволив розглянути інститут старости як динамічний елемент муніципального управління в умовах нелінійності. Використання методів порівняльно-правового аналізу сприяло виявленню прогалин у профільному законодавстві. Синергетичний підхід застосовано для обґрунтування принципів самоорганізації територіальних громад.

Автором проведене системне дослідження та виявлено невідповідність статусу старости вимогам безпеки та його ізоляцію від стратегічного управління через відсутність у складі кризових штабів. З огляду на проведене дослідження автором з’ясовано, що дефіцит ресурсів посилюється правовою невизначеністю фінансових повноважень і механізмів розпорядження фондами округу. В розрізі наведеного автором обґрунтовано перехід до моделі антикризового лідерства з акцентом на стратегічні компетентності та діджиталізацію як засіб подолання кадрової кризи в умовах війни.

Автором також в результаті проведеного комплексного дослідження визначено необхідність ревізії нормативного поля (у т.ч. положень ч. 5 ст. 54-1 Закону № 280/97-ВР та ст. 9 Закону № 389-VIII з огляду правової невизначеності та необхідності доопрацювання таких на предмет чіткості формулювання та обсягу повноважень в розрізі сучасних викликів та запровадженого в Україні правового режиму воєнного стану) для ліквідації розриву у взаємодії старост із військовими адміністраціями та правоохоронними органами. Рекомендовано впровадження механізму «швидкого бюджету» для оперативної реалізації гуманітарних та інфраструктурних завдань на рівні округу. Теоретична цінність роботи полягає в обґрунтуванні синергетичної моделі, де староста є фасилітатором прямої демократії та локальних ініціатив. Практична реалізація цих змін дозволить трансформувати старостинські округи в активні системи, що забезпечать стійкість громад у воєнний час та сталий розвиток у поствоєнний період. Подальші дослідження мають зосередитися на цифровізації муніципальних послуг та управлінні деокупованими територіями.