Використання ресурсів Світового океану провідними країнами-акторами для реалізації власних геополітичних стратегій

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено зростанням ролі ресурсів Світового океану у стратегічному суперництві провідних держав та формуванні нового глобального балансу сил. Метою статті є комплексний аналіз теоретичних  і практичних підходів,  які використовують ключові геополітичні актори для забезпечення контролю над ресурсами Світового океану та їхнього використання для реалізації власних геополітичних стратегій. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного, порівняльного, історико-геополітичного та інституційного аналізу, що дало можливість дослідити морські доктрини, міжнародно-правові режими та інструменти політичного, економічного й військового впливу. У процесі дослідження з’ясовано, що сучасна конкуренція за ресурси Світового океану має комплексний характер і охоплює боротьбу за доступ до шельфових енергетичних покладів, стратегічних транспортних коридорів та мінеральних ресурсів морського дна. Виявлено, що держави-лідери використовують морські доктрини, дипломатичні коаліції, інституційний вплив на діяльність міжнародних організацій – Міжнародного органу з морського дна (ISA), Міжнародної морської організації (IMO) та Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS). Особливу увагу приділено практикам нормативно-правової інтерпретації та стратегічного використання положень Конвенції ООН з морського права (UNCLOS), що проявляється у спробах розширення юрисдикційних претензій і зон впливу через процедурні механізми делімітації морських просторів, легітимації економічної діяльності та формування прецедентної практики міжнародного морського права. Показано, що Китай і Росія активно застосовують подвійні науково-дослідні місії як прикриття для мілітаризації спірних районів. Визначено, що економічні інтереси держав тісно переплітаються з військово-політичними, формуючи основу багатополярної конкуренції за домінування у стратегічних морських регіонах. Доведено, що боротьба за ресурси й основні протоки Світового океану обумовлює появу нових «сірих зон» міжнародного права, посилення конкуренції за концепцією «Римленд», зростання ролі інституційної дипломатії та екологічних режимів. Сформована багатополярна система морського суперництва перетворює океан на простір, де геополітичні актори конкурують, використовуючи міжнародне право, політичний тиск та економіку, а контроль над ресурсами корелює зі здатністю держав цих акторів забезпечувати глобальний вплив, енергетичний контроль та стратегічну стійкість. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання його результатів для системного визначення ключових елементів геополітичних стратегій держав у сфері освоєння ресурсів Світового океану. Узагальнені теоретико-аналітичні положення можуть застосовуватися при підготовці аналітичних матеріалів, прогнозуванні міжнародно-політичних процесів та у професійній діяльності фахівців з міжнародних відносин, безпекових студій і морської політики. Отримані результати також можуть бути використані для вдосконалення навчально-методичних матеріалів і подальших досліджень у галузі геополітики ресурсної конкуренції та морської геостратегії.