Актуальний порядок денний розвитку нормативно-правової бази державної культурної політики в Україні

Анотація

У статті проаналізовано основні напрями розвитку нормативно-правової бази культурної політики в Україні у 2025–на початку 2026 рр. Розглянуто стратегічні документи, зокрема Стратегію розвитку культури до 2030 року та операційний план її реалізації, які закріплюють культуру як складову системи національної безпеки і визначають механізми зміцнення громадянської ідентичності засобами культурних практик.

Наголошено на інституціоналізації політики національної пам’яті й розвитку мовної політики як інструментів культурної деколонізації, на посиленні економічних засад функціонування культурної сфери через механізми меценатства, державної підтримки кінематографії та розширення програм мікрогрантів для креативних індустрій.

Висвітлено кроки України на шляху євроінтеграції культурної сфери, зокрема розширення участі у програмі «Креативна Європа», а також створення Українського фонду культурної спадщини як міжнародної платформи координації фінансової допомоги для відновлення пошкоджених унаслідок воєнної агресії об’єктів культури.

Акцентовано увагу на питаннях цифровізації музейної сфери, запуску Реєстру Музейного фонду України, удосконалення порядку евакуації музейних предметів із прифронтових територій.

У статті також розкрито значення ратифікації Нікосійської конвенції як інструменту міжнародно-правового захисту культурної спадщини та криміналізації злочинів проти культурних цінностей, що набуває особливої актуальності в умовах війни.

Відбір нормативно-правових актів для аналізу здійснювався за критеріями їхньої актуальності для розвитку механізмів державного управління культурою та значення для формування стійких інститутів культурної сфери. Проаналізовані документи класифіковано за функціональним призначенням на стратегічні програмні акти, акти інституційного забезпечення культурної політики, нормативні рішення щодо охорони культурної спадщини та документи, спрямовані на розвиток креативних індустрій і міжнародну культурну співпрацю. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи аналізу нормативно-правових актів, зокрема системний, порівняльно-правовий та структурно-функціональний підходи, що дали змогу визначити основні тенденції розвитку правового забезпечення культурної політики.  

Зроблено висновок, що проаналізований комплекс нормативно-правових новацій формує системну модель розвитку культури як стратегічного ресурсу держави, спрямовану на зміцнення громадянської ідентичності, гуманітарної безпеки та міжнародної суб’єктності України.