Судовий контроль за здійсненням спеціального досудового розслідування: процесуальні межі та проблеми реалізації

Анотація

У статті досліджено актуальні проблеми здійснення судового контролю у спеціальному досудовому розслідуванні як особливої диференційованої форми кримінального провадження в умовах воєнного стану, збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини її території.

Проаналізовано нормативно-правові засади спеціального досудового розслідування, передбачені главою 24-1 КПК України, а також окремі положення ст. 139, 281 КПК України, що визначають підстави, умови та процесуальний порядок здійснення цієї процедури. Звернено увагу, що законодавче регулювання спеціального досудового розслідування поєднує достатньо детальне врегулювання окремих процесуальних питань із наявністю оціночних категорій, зокрема поняття «переховування від органів досудового розслідування та суду», відсутність легального визначення якого зумовлює неоднорідність правозастосовної практики.

Розкрито зміст процесуальних меж судового контролю у спеціальному досудовому розслідуванні та доведено, що вони мають складний, багаторівневий характер. Наголошено, що при розгляді клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя повинен перевіряти наявність обґрунтованої підозри, факт переховування особи, належність повідомлення про підозру, а також дотримання інших процесуальних вимог. Водночас обґрунтовано, що така перевірка не може зводитися лише до формального контролю, але й не повинна перетворюватися на оцінку доказів по суті обвинувачення, що є предметом судового розгляду. У зв’язку з цим запропоновано розглядати судовий контроль у цій категорії проваджень як модель «обмеженого змістовного контролю», за якої слідчий суддя оцінює достатність фактичних даних для формування обґрунтованої підозри, не виходячи за межі своїх функціональних повноважень.

Окреслено, що основними проблемами реалізації судового контролю у спеціальному досудовому розслідуванні та доведено, що ефективність судового контролю в цій сфері визначається здатністю забезпечити баланс між інтересами держави у притягненні винних до кримінальної відповідальності та дотриманням фундаментальних прав особи.

Вказано на необхідність удосконалення кримінального процесуального законодавства України шляхом нормативного закріплення критеріїв переховування особи, уніфікації підходів до оцінки обґрунтованої підозри, уточнення меж повноважень слідчого судді та подальшої імплементації міжнародних стандартів справедливого судочинства у національне кримінальне процесуальне право.