Баланс публічних інтересів та права на приватність у процедурі надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми забезпечення балансу між публічними інтересами, що виражаються в ефективному кримінальному переслідуванні, та конституційним правом особи на приватність у контексті процедури надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначений баланс не може бути досягнутий через формальну наявність судового контролю: вимагає змістовної перевірки достатності підстав, пропорційності та субсидіарності кожного заходу відповідно до конвенційного тесту статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналізується роль слідчого судді як конституційного гаранта захисту прав особи, інформаційна асиметрія одностороннього провадження, процесуальні обмеження права на захист та правову допомогу, проблема недопущення захисника до матеріалів, що слугують підставою для ухвали про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Досліджено практику Європейського суду з прав людини щодо стандартів якості закону, гарантій від зловживань і вимог до ефективного засобу захисту у справах, пов’язаних із таємним спостереженням. Встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини фіксують системний характер порушень у вітчизняному регулюванні негласних слідчих (розшукових) дій. Розглянуто питання конфіденційного співробітництва у структурі оперативно-розшукової діяльності та доказових наслідків порушення процесуальних гарантій при проведенні негласних заходів. Обґрунтовується необхідність законодавчих змін, спрямованих на усунення структурних дефектів чинного регулювання: запровадження механізму обов’язкового постфактум-повідомлення особи, розширення переліку оскаржуваних ухвал, регламентація порядку розсекречування матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій та запровадження інституту спеціального адвоката при санкціонуванні найбільш інвазивних негласних слідчих (розшукових) дій.