Генеза податку та податкових відносин: переосмислення сучасної концепції податкового резидентства на засадах антропосоціокультурного підходу

Анотація

У статті досліджено генезу податку та податкових відносин крізь призму теоретико-правового аналізу з метою переосмислення сучасної концепції податкового резидентства. Критично проаналізовано державоцентричний підхід до оподаткування, в межах якого податок розглядається передусім як примусовий, односторонньо встановлений та забезпечений державним примусом обов’язок платника. Показано, що такий підхід, хоча й відображає публічно-владну природу оподаткування, не дає змоги повною мірою пояснити соціальну легітимність податку, межі фіскальних претензій держави та підстави добровільного виконання податкових обов’язків. Натомість у роботі розглянуто антропосоціокультурний підхід, відповідно до якого податкове право має значно глибше соціальне підґрунтя і пов’язане із задоволенням публічних потреб, фінансуванням спільних благ та підтриманням належного рівня солідарності в суспільстві. У цьому контексті податок постає не лише як фіскальний інструмент, а як форма правового зв’язку між особою, суспільством і державою, що передбачає не лише обов’язки, а й певні взаємні очікування щодо справедливості, прозорості, передбачуваності та належного використання зібраних коштів. Особливу увагу приділено категоріям взаємності, справедливості та довіри у податкових відносинах, а також їхній ролі у формуванні податкового комплаєнсу. Обґрунтовано, що готовність особи виконувати податковий обов’язок залежить не лише від загрози санкцій, а й від того, наскільки податкове регулювання сприймається як справедливе, послідовне і таке, що відповідає вимогам належної правової процедури. Зроблено висновок, що легітимність фіскальних вимог визначається не лише формально-юридичними підставами, а й сприйняттям платником процедурної справедливості, передбачуваності та належної комунікації з боку держави. За результатами дослідження запропоновано концепцію взаємної фіскальної приналежності як теоретико-правову основу для сучасного переосмислення податкового резидентства. Обґрунтовано, що податкове резидентство варто розглядати не лише як формальний критерій оподаткування, а як змістовно виправданий зв’язок особи зі спільнотою, у межах якого виникають взаємні права та обов’язки щодо фінансування публічних благ, стрижнем якого виступає податкове право людини.