Міжнародно-правові засади реалізації принципу міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля в умовах глобалізації

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз міжнародно-правових засад реалізації принципу співробітництва держав у сфері охорони довкілля в умовах глобалізаційних процесів. Методологічну основу дослідження становлять: системний підхід (для комплексного аналізу міжнародно-правових норм у взаємозв’язку з глобалізаційними процесами), порівняльно-правовий метод (для зіставлення міжнародних та національних механізмів охорони довкілля), аналіз і синтез (для узагальнення практики застосування міжнародних конвенцій). Використано також емпіричні методи, зокрема аналіз документів міжнародних організацій та практики транскордонних консультацій.

Авторами розмежовано такі суміжні поняття, як «принцип міжнародного співробітництва», «міжнародна екологічна політика», «форми реалізації міжнародноїекологічної політики», а також виділяються два рівні функціонування сучасної міжнародної екологічної політики – глобальний та регіональний. Особливу увагу в статті приділено аналізу договірної та організаційної форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У статті підкреслено, що Україна має потенціал бути активним суб’єктом міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля. Роль України в сучасних глобальних екологічних процесах показана на прикладі сучасних кейсів, пов’язаних із застосуванням Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції) в умовах війни, вирішення конфлікту України з Румунією з приводу будівництва каналу «Дунай – Чорне море», що стосується застосування Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенції Еспо). Також звертається увага на співробітництво України з ПРООН, ЮНЕП,  участь у Програмі ЄС LIFE, головування України в міжнародній комісії із захисту Дунаю.

У статті доводиться, що принцип міжнародного співробітництва є фундаментальним для ефективної імплементації екологічних зобов’язань, адже лише спільні дії держав здатні протидіяти транснаціональним екологічним загрозам.