Конституційні засади судочинства та адміністративно-правові засади провадження у справах про адміністративні правопорушення: проблеми співвідношення при судовому розгляді

Анотація

У статті досліджено співвідношення конституційних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України, та адміністративно-правових засад провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених КУпАП. Встановлено, що під час розгляду такої справи суд перебуває в особливому правовому становищі, оскільки одночасно виступає суб’єктом адміністративно-деліктної юрисдикції та органом судової влади, на який поширюються спеціальні конституційні вимоги. Це зумовлює існування двох взаємопов’язаних, але не тотожних рівнів регулювання: загальних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення та спеціальних засад судочинства, які діють лише тоді, коли справу розглядає суд. Різниця між ними полягає не лише у джерелі закріплення, а й у функціональному призначенні, змісті, обсязі процесуальних гарантій та юридичних наслідках порушення. Розкрито зміст таких конституційних засад, як рівність учасників процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, право на захист, гласність судового процесу, розумні строки розгляду справи, право на апеляційний перегляд та обов’язковість судового рішення. На підставі аналізу положень КУпАП виокремлено систему адміністративно-правових засад провадження, серед яких законність, правова визначеність у часових межах відповідальності, відкритість розгляду, право на юридичну допомогу, право на оскарження, своєчасність розгляду, повне й об’єктивне з’ясування обставин, заборона повторного притягнення до відповідальності, обов’язковість постанови. Зроблено висновок, що конституційні засади судочинства у справах про адміністративні правопорушення не є простим дублюванням засад адміністративно-деліктного провадження, а встановлюють підвищений стандарт діяльності суду як носія судової влади.