Міжнародно-правова охорона природних оселищ

Автор(и)

  • Ірина Андріївна Іванська аспірантка кафедри екологічного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна https://orcid.org/0009-0006-4328-1764

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.19504833

Ключові слова:

міжнародне екологічне право, біологічне різноманіття, природні оселища, оселищна концепція, екосистема, охорона довкілля.

Анотація

Метою статті є дослідження становлення та розвитку міжнародно-правової охорони природних оселищ, а також визначення її сучасного стану та перспектив удосконалення в умовах посилення глобальних екологічних викликів і розвитку екосистемного підходу в міжнародному екологічному праві. Окрему увагу приділено аналізу трансформації підходів до охорони природи – від фрагментарного захисту окремих видів до комплексного регулювання природних оселищ як ключового елементу збереження біорізноманіття.

Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий і функціональний методи. Їх застосування дало змогу комплексно дослідити положення універсальних і регіональних міжнародних договорів, акти органів міжнародних організацій, а також практику імплементації міжнародно-правових зобов’язань державами у сфері охорони природних оселищ.

Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні еволюції міжнародно-правового регулювання охорони природних оселищ як самостійного об’єкта правового захисту, а також у виявленні та систематизації тенденції переходу від видоорієнтованого підходу до цілісної екосистемної моделі охорони природи. Додатково обґрунтовано посилення ролі оселищного підходу як базового елементу сучасної архітектури міжнародного екологічного права.

У висновках підкреслено, що сучасне міжнародне право поступово формує комплексну систему охорони природних оселищ, однак її ефективність і результативність залишаються обмеженими через рамковий характер значної частини міжнародно-правових актів, фрагментарність регулювання та недостатню узгодженість імплементаційних механізмів. Обґрунтовано необхідність подальшого посилення інституційних та правових механізмів реалізації міжнародних зобов’язань, розвитку екосистемного підходу як універсальної моделі охорони природи, а також підвищення рівня юридичної обов’язковості та контрольованості міжнародно-правових норм у цій сфері.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-31

Як цитувати

Іванська, І. А. (2026). Міжнародно-правова охорона природних оселищ. Український політико-правовий дискурс, (21). https://doi.org/10.5281/zenodo.19504833