Контроль і нагляд у сфері інтелектуальної власності в умовах воєнного стану та євроінтеграційних процесів

Анотація

У статті досліджено систему державного контролю та адміністративного нагляду у сфері інтелектуальної власності в Україні в умовах подвійної трансформації, зумовленої воєнним станом та євроінтеграційним процесом. Здійснено доктринальне розмежування категорій «контроль» і «нагляд» в українській адміністративно-правовій науці та їх зіставлення з європейською концепцією enforcement authorities і supervisory bodies відповідно до acquis ЄС. Проаналізовано суб'єктну архітектуру контрольно-наглядових повноважень (Національний орган інтелектуальної власності, Державна митна служба, Антимонопольний комітет України, правоохоронні органи, організації колективного управління) та виявлено системну фрагментацію, дублювання функцій і критичну інституційну прогалину у вигляді нефункціонального Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Досліджено вплив воєнного стану на контрольні механізми: мораторій на перевірки, зупинення строків адміністративних процедур, обмеження роботи Апеляційної палати, запровадження санкцій у сфері інтелектуальної власності проти країни-агресора. Обґрунтовано, що воєнний стан не стільки спричинив деградацію контролю, скільки загострив довоєнні системні дефіцити. Проаналізовано стандарти ЄС щодо публічного enforcement інтелектуальної власності за Директивою 2004/48/ЄС, Регламентом (ЄС) 608/2013, Директивою (ЄС) 2019/790 та їх імплементацію в Україні як зобов'язання кандидатського статусу. На підставі порівняльного аналізу досвіду Хорватії, Грузії та Молдови запропоновано поетапну модель реформування контрольно-наглядової системи, яка на першому етапі зосереджується на митному enforcement, цифровізації реєстрів та судовій інституційній спроможності.