Адміністративно-правові механізми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в об'єднаних територіальних громадах

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу адміністративно-правових механізмів реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в об'єднаних територіальних громадах України. На основі системного підходу виокремлено п'ять структурних компонентів такого механізму: нормативний (Конституція, закони, підзаконні акти, статути громад), інституційний (рада, виконавчий комітет, голова, старости, ЦНАП), процедурний (регламенти, адміністративні процедури, бюджетний цикл), ресурсний (фінансові, кадрові та матеріально-технічні ресурси) та гарантійний (судовий захист, прокурорський нагляд, інститут префекта). З'ясовано правову природу власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування у контексті конституційних принципів автономії громад та субсидіарності, закріплених Конституцією України та Європейською хартією місцевого самоврядування. Доведено, що розширення обсягу повноважень громад, здійснене внаслідок реформи децентралізації 2015–2020 років, не було забезпечене адекватним ресурсним підкріпленням, що спричинило системний розрив між нормативно закріпленою компетенцією та реальною спроможністю її здійснення. Виявлено проблемні зони реалізації повноважень: нечітке розмежування функцій між рівнями влади після ліквідації районних рад, фінансову неспроможність малих сільських громад, гострий кадровий дефіцит, незавершеність інституту старости та нерівномірне покриття адміністративними послугами через мережу ЦНАП. Проаналізовано вплив воєнного стану на адміністративно-правові механізми: зміну пріоритетів діяльності органів місцевого самоврядування, спрощення управлінських процедур, функціонування військово-цивільних адміністрацій, деформацію фінансових механізмів та загострення кадрової проблеми внаслідок мобілізації. Визначено перспективи повоєнного вдосконалення механізмів з урахуванням євроінтеграційних стандартів та зарубіжного досвіду, зокрема польської моделі ґміни. Обґрунтовано авторську позицію щодо пріоритетності нарощування інституційної спроможності громад над подальшим розширенням їхніх повноважень.