«Однополярність» і «багатополярність / поліцентричність» світу: наративи публічних маніпуляцій В. Путіна (2012–2021 рр.)

Анотація

У статті висвітлено хронологію використання і динаміку сенсових навантажень наративів "однополярність" і "багатополярність" (поліцентричність) у риториці В. Путіна з часу повернення на посаду президента РФ у 2012 р. до завершення 2021 р. Виокремлено комбінацію дефініцій "однополярність" і "багатополярність / поліцентричність" світу в ідеологемі нової архітектури глобальної безпеки, що застосовувалася В. Путіним для просування геостратегічних цілей РФ і початку її протистояння з т.зв. колективним Заходом. Простежено та проаналізовано сенси й цілі зовнішньополітичної риторики В. Путіна в контексті геополітичної тактики РФ щодо втілення своєї гранд-стратегії змін важелів впливів у світі та експансії на міжнародній арені. Виявлено і встановлено намагання В. Путіна цілеспрямовано дискредитувати місце та роль демократичного світу у безпековій системі планети в контексті відтворення неоімперії на пострадянському просторі та намагання встановлення нової конфігурації світового порядку. Відмічено, що у ті часи Кремль виходить на шлях відкритого протистояння та ультиматумів США і Заходу, а також ідеологічно готує внутрішню публіку до повномасштабної війни з Україною. Доведено свідомі маніпулятивні й дезінформаційні засоби у промовах президента РФ у намаганні дискредитувати держави-члени НАТО, зокрема США, у своїй стратегії формування антизахідної фронди з метою трансформації наявної системи впливів і рівноваг на світовій арені.