Військова дисципліна як правовий інститут: загальнотеоретичний аналіз

Анотація

У статті уточнено зміст понять «військова дисципліна», «правовий інститут»; обґрунтовано належність поняття військової дисципліни до категорії правових інститутів; розкрито особливості правового інституту військової дисципліни. Мета дослідження полягає в уточненні змісту понять «військова дисципліна», «правовий інститут»; обґрунтуванні належності поняття військової дисципліни до категорії правових інститутів; розкритті особливостей правового інституту військової дисципліни.

Методи. Методологічну основу статті становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий, системний методи. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу законодавства України, яке регламентує питання забезпечення військової дисципліни. Порівняльно-правовий метод використано для аналізу основних понять і категорій дослідження, таких як військова дисципліна, інститут права. Системний метод дозволив проаналізувати та встановити місце правового інституту військової дисципліни у системі військового права України.

Результати. Визначено, що військова дисципліна, як бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених законами України, військовими статутами, а також наказами командирів (начальників), є основою реалізації військової служби у частинах і підрозділах Сил оборони України, а її рівень є визначальним чинником оцінки стану їх боєготовності та готовності виконувати завдання за призначенням.

Акцентовано, що в умовах протистояння російській збройній агресії належний рівень військової дисципліни у частинах і підрозділах Сил оборони є передумовою не лише військового та правового порядку, а й засобом забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, обороноздатності та національної безпеки України.

Доведено, що військова дисципліна є категорією, що належить до сфери військової організації держави і військового управління та є складовою галузі військового права. Виділено та розкрито ознаки військової дисципліни, а саме:  належить до сфери військової організації держави, військового права, військового управління); поширюється на особливу групу суб’єктів (військовослужбовців); об’єктивується у нормах спеціального (військового) законодавства; має більш жорсткі, порівняно із звичайними, змістові стандарти і вимоги; забезпечується системою особливих засобів, включно із окремим видом відповідальності; реалізується у системі відносин військової служби. Обґрунтовано, що зазначені ознаки дають підстави розглядати військову дисципліну як окремий правовий інститут.

Доведено, що основу правового інституту військової дисципліни складає сукупність внутрішньо узгоджених та відносно відокремлених норм. Зазначений комплекс норм: пов’язаний із поняттям військової дисципліни, її забезпеченням; має спільний предмет регулювання – специфічні відносини між військовослужбовцями, пов’язані із виконанням наказів, вимогами до поведінки, дотриманням порядку підпорядкування, субординації, несення служби; обслуговує однорідну, відносно відокремлену групу суспільних відносин, що реалізуються у сфері військової організації держави, проходження військової служби; має спільну мету – забезпечення порядку і правил, установлених законами України, військовими статутами, наказами командирів (начальників); створює спеціальний правовий режим, що охоплює особливу групу суб’єктів (військовослужбовці ЗСУ та прирівняні до них особи); передбачає підвищені вимоги, більш сувору відповідальність та процедури реалізації; є ключовим елементом більш загального режиму – порядку проходження військової служби; об’єктивується у нормах спеціальних нормативно-правових актів, основним із яких є Дисциплінарний статут ЗСУ; має внутрішню логіку та систему, з нормативним, інституційним, процедурним, інструментальним блоками; реалізується, переважно, шляхом застосування специфічного – імперативного – методу; забезпечується окремим видом юридичної відповідальності – дисциплінарної, а також адміністративною та кримінальною.

Висновки. Визначено, що інститут військової дисципліни володіє також низкою факультативних ознак, наявність яких обумовлює додаткові підстави для його віднесення до категорії самостійних і стійких правових інститутів у сфері військово-службових відносин і військового управління, галузі військового права. Зокрема, це внутрішня структурованість; функціональна самостійність; системотворчий характер. Розкрито зміст зазначених ознак.