Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону в період воєнного стану

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю забезпечення фінансової стабільності держави в умовах дії в Україні особливого правового режиму– воєнного стану та необхідності дотримання принципу збалансованості бюджету. За сучасних викликів, пов’язаних із воєнними обставинами та економічною нестабільністю, ефективний кримінально-правовий захист бюджетних відносин набуває особливого значення, оскільки за наявності значної міжнародної допомоги зростають ризики зловживань при розпорядженні службовими особами публічними фінансами. Метою статті є проведення наукового аналізу окремих теоретичних та практичних питань застосування ст. 211 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах. Крім того, проведено комплексний аналіз самого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 211 КК України. Розглянуто ґенезу змін редакції статті, досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу кримінального правопорушення, проаналізовано наявну судову практику Верховного Суду. Особливу увагу приділено питанню індивідуалізації кримінальної відповідальності у випадках прийняття рішень колегіальними органами. Обґрунтовано, що відповідно до принципів кримінального права України, закріплених у Кримінальному кодексі України, колективна кримінальна відповідальність не допускається, а відповідальність має виключно персональний характер. Водночас встановлено, що у сфері бюджетних правовідносин це зумовлює певні труднощі у доведенні вини конкретних службових осіб, особливо за умов колегіального прийняття управлінських рішень. За результатами проведеного аналізу сформульовано висновок, що в умовах воєнного стану ст. 211 КК України набуває підвищеної актуальності як інструмент забезпечення фінансової стабільності, законності бюджетних рішень та, в ширшому розумінні, — як складова системи гарантій національної безпеки держави.