Проблеми забезпечення права на справедливий суд та доступність правосуддя в умовах воєнного стану

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження проблем забезпечення права на справедливий суд та доступності правосуддя в кримінальному процесі України в умовах воєнного стану. Особлива увага приділяється впливу надзвичайних обставин на реалізацію ключових засад кримінального провадження, зокрема принципів доступу до правосуддя, змагальності сторін, рівності учасників процесу та права на захист.

Дослідження проведено із застосуванням загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-правових методів (порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод узагальнення судової практики). Використано практику Європейського суду з прав людини, нормативно-правові акти України, наукову літературу та практичний досвід автора.

У результаті дослідження встановлено, що воєнний стан суттєво ускладнює реалізацію права на справедливий суд. Виявлено три основні групи проблем: інституційного характеру (зміна територіальної підсудності, евакуація судів, неможливість здійснення правосуддя на окупованих територіях), організаційно-технічного характеру (нестабільна робота системи відеоконференцзв’язку, відсутність належних укриттів) та процесуального характеру (ускладнення реалізації права на правничу допомогу, обмеження принципу змагальності та рівності сторін, проблеми допустимості та оцінки доказів, отриманих у бойових умовах).

Особливу увагу приділено аналізу ризиків порушення права на захист через ускладнений доступ адвоката до клієнта, а також проблемам оцінки доказів, здобутих у зоні активних бойових дій. Автор доводить, що навіть в умовах воєнного стану держава зобов’язана забезпечувати баланс між потребами національної безпеки та фундаментальними процесуальними гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У висновках обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства, запровадження уніфікованих стандартів дистанційного судочинства, посилення гарантій права на захист та розробки спеціальних критеріїв оцінки доказів, отриманих у бойових умовах. Підкреслено, що засади кримінального процесу повинні залишатися непорушними навіть у надзвичайних правових режимах, оскільки саме вони виступають головною гарантією справедливого судочинства та захисту прав людини.