Сучасний стан правового регулювання реабілітації осіб з інвалідністю в Україні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану правового регулювання реабілітації осіб з інвалідністю в Україні з урахуванням оновлення законодавства, трансформації системи оцінювання повсякденного функціонування особи, воєнних викликів та зростання потреби у реабілітаційній допомозі й допоміжних засобах реабілітації. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналітичний та метод узагальнення. Їх застосування дало змогу розглянути реабілітацію як комплексний адміністративно-правовий механізм, що поєднує медичні, соціальні, психологічні, професійні та організаційні заходи. Встановлено, що правове регулювання цієї сфери формується на основі законодавства про соціальний захист, охорону здоров’я, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та підзаконних актів щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації. Обґрунтовано, що реабілітація не може розглядатися лише як окремий вид медичної чи соціальної допомоги, оскільки вона спрямована на відновлення або компенсацію порушених функцій, забезпечення самостійності людини, її соціальної інтеграції та гідної якості життя. Окрему увагу приділено реформі оцінювання повсякденного функціонування особи, яка має потенціал для переходу від формального встановлення інвалідності до індивідуалізованого визначення потреб людини. Доведено, що подальше вдосконалення законодавства має бути спрямоване на усунення нормативної фрагментарності, узгодження медичних і соціальних механізмів, спрощення адміністративних процедур, розвиток електронної взаємодії між уповноваженими суб’єктами та посилення гарантій доступності реабілітаційної допомоги в умовах воєнного і післявоєнного відновлення України.