Зарубіжний досвід реалізації енергетичних стратегій: правовий аспект

Анотація

Мета. Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу зарубіжного досвіду реалізації енергетичних стратегій у провідних державах світу та на наднаціональному рівні Європейського Союзу з акцентом на правових механізмах їх впровадження. Методи. У процесі дослідження застосовано порівняльно-правовий метод для зіставлення правових систем регулювання енергетики різних держав, формально-юридичний метод для тлумачення норм міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також системно-структурний метод для виявлення загальних закономірностей і відмінностей у правовому забезпеченні енергетичних стратегій. Результати. Визначено, що реалізація енергетичних стратегій у зарубіжних країнах спирається на розгалужену систему законодавчого регулювання, яка включає як рамкові закони загального характеру, так і галузеві нормативно-правові акти. На рівні Європейського Союзу ключову роль відіграють пакет Fit for 55, Директива (ЄС) 2023/2413, якою переглянуто Директиву про відновлювані джерела енергії з метою встановлення обов'язкового цільового показника на рівні щонайменше 42,5% відновлюваних джерел у загальному енергоспоживанні ЄС до 2030 року, та Директива (ЄС) 2023/1791 Про енергоефективність. Досвід Федеративної Республіки Німеччина засвідчує ефективність поєднання рамкового Закону про відновлювані джерела енергії (Erneuerbare-Energien-Gesetz, EEG) у редакції 2023 року з галузевими законами, зокрема Федеральним законом про захист клімату (Bundes-Klimaschutzgesetz), який закріплює юридично обов'язкові цільові показники скорочення викидів парникових газів. Правова модель Французької Республіки ґрунтується на Законі про енергетику та клімат 2019 року, яким уперше в законодавчому порядку закріплено мету досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року та запроваджено систему Вищої ради з клімату як незалежного контрольного органу. Висновки. Зроблено висновок про те, що провідні тенденції правового регулювання реалізації енергетичних стратегій в зарубіжних країнах – юридична обов'язковість цільових показників, принцип кліматичної нейтральності, прискорення дозвільних процедур та посилення незалежного моніторингу – становлять значний інтерес для вдосконалення вітчизняного законодавства у контексті євроінтеграції.