Міжнародно-правовий вимір гендерної інтеграції у кліматичну політику

Анотація

У статті досліджено гендерно диференційований вплив кліматичних заходів у контексті оцінки допустимості, обґрунтованості та пропорційності кліматичної політики в міжнародному кліматичному праві. Основний акцент зроблено на тому, що формально нейтральні заходи декарбонізації, енергетичного переходу, тарифного регулювання, адаптації та відновлення можуть мати різні наслідки для груп населення залежно від доходу, доступу до ресурсів, енергетичної вразливості, участі в ухваленні рішень і здатності скористатися механізмами підтримки. Метою статті є обґрунтування можливості юридичної кваліфікації такого впливу як критерію правомірності кліматичних заходів. Особливу увагу приділено питанню про те, за яких умов емпірично встановлена гендерна асиметрія може набути правового значення і бути врахована під час оцінки кліматичних рішень. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системний і аналітичний підходи, що дозволили зіставити положення Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату 1992 року, Паризької угоди 2015 року та практику Європейського суду з прав людини у справі Verein KlimaSeniorinnen Schweiz and Others v. Switzerland зі стандартами недискримінації, пропорційності та належної обачності.

Обґрунтовано, що правова оцінка гендерно диференційованого впливу має спиратися на поєднання непрямої дискримінації, пропорційності та належної обачності. Результатом дослідження є структура юридичного критерію, що охоплює оцінку впливу на етапі розроблення політики, тест пропорційності, використання дезагрегованих даних і моніторингу, а також зв’язок встановленого непропорційного тягаря з фінансуванням та підтримкою. Запропонований критерій може застосовуватися під час підготовки національно визначених внесків, кліматичних стратегій, стратегічної екологічної оцінки, бюджетного планування, програм енергоефективності, адаптації та відновлення. Зроблено висновок, що гендерна інтеграція у кліматичному врядуванні має розглядатися як правовий інструмент оцінки кліматичних рішень.