Судовий захист прав кредитора у контексті балансу приватного та публічного інтересу: адміністративно-правовий і цивільно-правовий аспекти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню судового захисту прав кредитора у контексті балансу приватного та публічного інтересу з урахуванням адміністративно-правового і цивільно-правового аспектів. Обґрунтовано, що захист прав кредитора не може розглядатися лише як приватноправова категорія, оскільки належне виконання зобов’язань, стабільність цивільного обороту, реальність судового захисту та виконання судових рішень мають значення для суспільства, держави й правопорядку загалом. Особлива увага приділяється принципам добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правом, які визначають межі поведінки як кредитора, так і боржника [1].

Розкрито цивільно-правову природу захисту прав кредитора, що проявляється у можливості застосування передбачених законом способів поновлення порушених або оспорюваних майнових прав та інтересів. Показано, що приватний інтерес кредитора спрямований на належне виконання боржником обов’язку, стягнення заборгованості, відшкодування збитків або повернення майна. Водночас доведено, що недобросовісна поведінка боржника, штучне відчуження активів, затягування процесу та інші форми зловживання правом негативно впливають не лише на конкретного кредитора, а й на стабільність майнового обороту та довіру до суду [2].

Окремо проаналізовано адміністративно-правовий аспект проблеми, який виявляється у належній організації судової влади, забезпеченні доступу до правосуддя, процесуальній дисципліні, функціонуванні електронного суду та виконанні судових рішень. Зазначено, що цифровізація правосуддя, електронний документообіг і дистанційна участь у судових засіданнях підвищують оперативність, прозорість та доступність судового захисту [3]. Такий підхід сприяє посиленню правової визначеності та зменшенню ризиків формального правосуддя.

Зроблено висновок, що ефективний захист прав кредитора потребує міжгалузевого підходу, у межах якого цивільно-правові способи захисту мають поєднуватися з адміністративно-правовими гарантіями належного судочинства, добросовісної поведінки учасників процесу та реального виконання судових актів [4].