Соціальні права в КНДР: між конституційною утопією та ідеологічним прагматизмом системи сонбун у світлі теорії Т. Г. Маршалла

Анотація

У статті здійснено комплексний конституційно-правовий аналіз соціальних прав, закріплених у Конституції Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР), у порівнянні з еталонною моделлю соціальної правової держави Федеративної Республіки Німеччина (ФРН). Простежено історичну еволюцію конституційного закріплення соціальних прав у КНДР: від першої Конституції 1948 року, розробленої за безпосередньої участі радянської сторони, через Соціалістичну Конституцію 1972 року, ревізії 1992, 1998, 2009, 2012, 2013, 2016 років і до новітніх поправок березня 2026 року. На основі проведеного дослідження виявлено, що широкий каталог прав на соціальний захист та забезпечення, формально закріплений в Основному Законі КНДР (право на працю, відпочинок, безоплатну медичну допомогу, освіту, рівність), позбавлений процесуальних механізмів реалізації та судового захисту. Доведено, що в умовах ідеології чучхе, монополії Трудової партії Кореї та класової стратифікації за системою сонбун соціальні гарантії втрачають властивості суб’єктивних прав і функціонують як інструмент політичної легітимації авторитарного режиму. Запропоновано науковий концепт «перформативного (декоративного) конституціоналізму» з метою опису конституційної моделі КНДР, у якій формально-юридичний текст виконує суто комунікативну функцію та не зумовлює правових зобов’язань держави перед особою. Окрім того, на підставі теорії громадянства Т. Г. Маршалла обґрунтовано тезу про те, що соціальні права не можуть існувати ізольовано від громадянських і політичних прав. Установлено, що в разі такої ізоляції, соціальні права перетворюються на інструмент патерналістського контролю.