Децентралізація як засіб політичної модернізації

Анотація

У статті стверджується, що модернізація суспільства в роки незалежності передбачала, зокрема, проведення децентралізаційної реформи, в ході якої низку повноважень було передано від центральних органів держави органам місцевого самоврядування і яка стала однією з найуспішніших реформ в Україні. Проте актуальність цього була піддана сумніву у зв’язку з інтенсифікацією технологічного оновлення та, особливо, в умовах повномасштабного вторгнення. Метою статті є з’ясування співвідношення між сучасним розумінням поняття модернізації та явищем децентралізації публічної влади. При досягненні мети вискористовувались перш за все історичний та структурно-функціональний підходи. Проаналізовано еволюцію поняття модернізації в науці за останні десятиліття. Стверджується, що в класичних теоріях модернізації звертали увагу перш за все на перехід від традиційних до індустріального суспільства, становлення національних держав тощо. Водночас ще в цих теоріях акцентували, зокрема, на розподілі влади та повноважень в т.ч. у вертикальному вимірі. З’ясовано, що в останні десятиліття розуміння модернізації еволюціонувало в напрямі органічного поєднання універсальних принципів та місцевої специфіки, що дало змогу включити до цього поняття явище децентралізації публічної влади. З цим було пов’язане й виникнення поняття постмодернізації. Відтак політика децентралізації перетворюється на один з інструментів модернізації, сприяючи досягненню низки її цілей, зокрема структурної диференціації суспільства та його політичної системи, демократизації суспільства, розширення політичної участі Також у статті проаналізовано вплив у цій сфері такого сучасного аспекту модернізації як цифровізація. Зроблено висновок, що остання принципово не суперечить децентралізації, проте актуалізує проблему опанування органами місцевого самоврядування новітніх технологій суспільної комунікації та контролю за цим процесом з боку держави.