Право на розвиток в аспекті забезпечення прав жінок

Автор(и)

  • Михайло Юрійович Левченко аспірант кафедри міжнародного і європейського права юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна майдан Свободи 4, 61022, Харків, Україна https://orcid.org/0009-0003-9406-1794

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.20755709

Ключові слова:

вразливі категорії осіб, гендер, дискримінація, освітня політика, права людини, правові гарантії, Цілі сталого розвитку.

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні права на розвиток в аспекті забезпечення прав жінок.

Методи. Методологічним підґрунтям дослідження стала сукупність методів і прийомів наукового пізнання, спрямованих на об’єктивне і ґрунтовне дослідження тематики (діалектичний,  аксіологічний, формально-логічнний тощо).

Результати. Охарактеризовано положення основних універсальних актів, що безпосередньо торкаються означеного питання,  зокрема: Декларація про право на розвиток (1986 р.), Пекінська декларація та Платформа дій (1995 р.), Порядок дій «Пекін+30», Декларація тисячоліття ООН (2000 р.), Резолюція (S/RES/1325) Ради Безпеки ООН (2000 р.), матеріали Всесвітнього саміту (2005 р.), Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року, Дохійська політична декларація (2025 р.), доповідь Спеціального доповідача щодо права на розвиток (A/HRC/60/25). Встановлено, що право на розвиток жінок безпосередньо пов’язане із забезпеченням гендерної рівності про що свідчать положення означених міжнародних актів. Констатовано, що існує взаємопідсилюючий зв’язок між гендерною рівністю та правом на розвиток. Усім жінкам і дівчатам повинно бути гарантовано повною мірою та на рівних засадах користування всіма правами людини та основними свободами протягом усього життя і щоб усі правові, соціальні та економічні бар’єри, що перешкоджають розширенню їхніх прав та можливостей, усувалися. Жінкам повинна відводитися активна роль у процесі розвитку, щоб вони відчували себе повноцінними членами суспільства.

Висновки. Досягнення гендерної рівності  –  це зобов’язання держав, які повинні докладати максимум зусиль задля втілення цього принципу на законодавчому рівні та в діяльності національних структур усіх рівнів; сприяти інтеграції ґендерної рівності в просвітницьку та освітню політику жінок і дівчаток, оскільки освіта є каталізатором соціальних змін і умовою досягнення основних прав людини. Це також робить жінок краще підготовленими до отримання стабільної, добре оплачуваної роботи і таким чином допомагає боротися з ризиками соціальної ізоляції.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-30

Як цитувати

Левченко, М. Ю. (2026). Право на розвиток в аспекті забезпечення прав жінок. Український політико-правовий дискурс, (23). https://doi.org/10.5281/zenodo.20755709