Правова аргументація як інструмент забезпечення ефективності правоохоронної діяльності: генеза та сучасність

Анотація

Ефективність реалізації владних повноважень дедалі більше залежить не тільки від формального дотримання норм законодавства, але і від здатності державних органів забезпечити належну мотивацію своїх рішень, їхню переконливість, передбачуваність і відповідність принципу верховенства права. Метою статті є дослідження генези правової аргументації, визначення основних етапів розвитку та з’ясування її ролі як інструменту забезпечення ефективності правоохоронної діяльності в сучасних умовах. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний, історико-правовий, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та логіко-семантичний методи, а також метод узагальнення судової практики. У роботі проаналізовано еволюцію наукових підходів до розуміння правової аргументації від формально-нормативних моделей до сучасних концепцій юридичного обґрунтування, заснованих на принципах раціональності, комунікативної взаємодії, юридичної визначеності, верховенства права та захисту прав людини. Розкрито основні напрями розвитку теорії правової аргументації і їх вплив на формування сучасних підходів до правозастосовної діяльності. Особливу увагу приділено аналізу практики Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, на підставі якої систематизовано сучасні стандарти правової аргументації, що охоплюють вимоги реальності процесуальних гарантій, юридичної визначеності, пропорційності, захисту легітимних очікувань особи, належного мотивування рішень та орієнтації на права людини. Запропоновано систему критеріїв якісної правової аргументації у правоохоронній діяльності, до якої віднесено законність, обґрунтованість, пропорційність, юридичну визначеність, дотримання процесуальних гарантій, перевірюваність аргументації, легітимність і людиноцентричний підхід. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання під час підготовки й обґрунтування процесуальних рішень правоохоронних органів, удосконалення правозастосовної практики, а також у навчальному процесі під час викладання юридичних дисциплін.