До питання спецоперації ЗСУ у Курській області: історія військовослужбовця Сергія Біліченка

Анотація

У статті на основі спогадів, інтерв’ю із залученням історіографічного матеріалу (книг, монографій та наукових статей) висвітлюється участь військовослужбовця Сергія Біліченка у військових діях періоду російсько-української війни. Досліджено особистий життєвий шлях Сергія Біліченка: раннє сирітство у 3-х річному віці (втрата батька та матері), бідне дитинство, служба в армії, робота у правоохоронних органів. Наприкінці 2021 р. та на початку 2022 р. кардинально почала змінюватися зовнішньополітична ситуація пов’язана із загостренням відносин з РФ та можливістю збройного нападу з боку останньої.  24 лютого 2022 р. о 3:30 годин ночі диверсійно-розвідувальні групи російських військ здійснюють напад на українські контрольнопропускні пункти суміжних з РФ областей України (Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська та Херсонська), зав’язуються перші прикордонні бої; о 4:50 почалась трансляція записаного виступу Президента Росії про проведення «спеціальної воєнної операції». З 2022 р. Сергій Біліченко приймав активну участь у відсічі російської агресії у лавах Збройних Сил України у складі військової частини А 7095 (у тому числі брав участь у визволенні м. Херсона у листопаді 2022 р.). 6 серпня 2024-го року, почалась операція ЗСУ в Курській області, в якій на першому етапі були задіяні три батальйонні тактичні групи, сформовані на базі десантно-штурмових бригад. Причому з самого початку штурмовики мали дуже потужне просування – тільки в перший день приблизно 10 кілометрів. У складі 22-ї окремої механізованої бригади, Сергій Біліченко був перекинутий у Курську область 8 серпня 2024 р. Саме з зазначеної дати він не виходив на зв’язок з рідними і його телефон був поза мережею. За інформацією з російських джерел у Курській області у районі населеного пункту Кореневе 13 серпня 2024 р. росіянами було взяти в полон чотирьох військовослужбовців 11-го окремого батальйону 22-ї окремої механізованої бригади збройних сил України – Валерія Мальченка, Сергія Боченка, Сергія Литвиненка та Сергія Біліченка. Пізніше проти військовослужбовців порушили кримінальну справу про вчинення теракту, групою осіб за попередньою змовою, що спричинило заподіяння значної майнової шкоди. За версією російської пропаганди, на початку серпня 2024 року фігуранти справи незаконно перетнули державний кордон Російської Федерації. Перебуваючи на території Суджанського та Коренівського районів Курської області, вони нібито забороняли пересування цивільним особам, займали приватні домоволодіння, відкривали вогонь по російським військовослужбовцям. На час слідства фігурантів справи помістили у «місце утримання військовополонених». Не пізніше 19 лютого 2025 року 2-й Західний окружний військовий суд визнав військовослужбовців ЗСУ винними та засудив Сергія Боченка та Валерія Мальченка до 15 років позбавлення волі кожного, Сергія Литвиненка та Сергія Біліченка — до 16 років позбавлення волі кожного. Перші 3 роки позбавлення волі всі засуджені відбуватимуть у в'язниці, а частину, що залишилася, — у виправній колонії суворого режиму. Вирок не було оскаржено і набрало законної сили.