Ключові міжнародно-політичні підходи до сек’юритизації культурної спадщини в Південно-Східній Азії

Анотація

У статті досліджено сек’юритизацію культурної спадщини в Південно-Східній Азії як процес включення культурних об’єктів, історичних наративів, музейних практик, реституційних вимог, регіональних механізмів співпраці та фінансових ініціатив до порядку денного міжнародної, регіональної та особистісної безпеки. Актуальність теми зумовлена тим, що культурна спадщина дедалі частіше розглядається не лише як об’єкт історичної пам’яті, культурної дипломатії чи туристичної політики, а і як елемент безпекового порядку денного. Особливе значення ця проблематика має для Південно-Східної Азії, де культурні об’єкти поєднуються з ризиками незаконного обігу, вивезення артефактів, нелегальних розкопок, підводного мародерства, комерціалізації та політичної інструменталізації. Метою статті є дослідження ключових міжнародно-політичних підходів до сек’юритизації культурної спадщини в Південно-Східній Азії як процесу включення культурних об’єктів, історичних наративів, реституційних практик, регіональних механізмів співпраці та нових фінансово-економічних ініціатив до порядку денного міжнародної, регіональної та особистісної безпеки. Методологічну основу дослідження становлять підходи теорії міжнародних відносин, критичні студії безпеки, heritage studies, політична регіоналістика, аналіз міжнародно-правових режимів охорони культурної спадщини, концепція сек’юритизації, дискурс-аналіз, системний метод, порівняльний метод, інституційний підхід, нормативно-правовий аналіз і метод case study. У статті розкрито теоретичні засади сек’юритизації, охарактеризовано основні загрози культурним об’єктам регіону, проаналізовано роль АСЕАН, ЮНЕСКО, державних акторів та приватних фінансових структур у формуванні режиму захисту культурної спадщини. Обґрунтовано, що ефективність сек’юритизації залежить від здатності держав і міжнародних партнерів поєднати безпекову логіку з культурними правами, прозорим управлінням, відповідальним арт-ринком і універсальною цінністю культурної спадщини.