Мауріліо Коппіні – консул Італії в окупованій Одесі (1942-1944 рр.): діяльність та основні віхи біографії

Анотація

У статті досліджується діяльність відомого італійського дипломата Мауріліо Коппіні в Одесі протягом 1942-1944 рр. З’ясовано основні віхи його біографії. Так, Коппіні народився у 1900 у Флоренції. Розпочавши свою кар'єру в 1925 р., він служив у Москві, Белграді, Гельсінкі та Мюнхені, де отримав чудову дипломатичну підготовку.Зокрема, у 1926 р. його направили до Москви. З 1928 р. по 1931 р. він перебував у Харкові. З 1931 р. по 1932 р. Мауріліо Коппіні працював у Белграді. З 1933 р. по 1934 р. він стажувався у Римі, а з 1935 р. по 1940 р. проходив службу у Гельсінкі. З 1940 р. по 1941 р. він обіймав посаду генерального консула Італії у Мюнхені. У 1942 р. за рішенням італійського уряду, Коппіні перевели на консульську посаду в Одесу. Основним завданням Мауріліо Коппіні в Одесі було захист прав італійців, повернення італійського власності, відкриття низки комерційних підприємств, Організація курсів з вивчення італійської мови і культури та складання звітів своєму урядові. Мауріліо Коппіні пробув на посаді італійського консула в Одесі до квітня 1944 р., коли Одеса була звільнена від румунсько-німецьких окупантів. І несподівано для себе опинився у Відні. У 1947 р. він був призначений генеральним консулом Італії в Цюриху, де його зобов'язання були значними, але адміністративними за своїм характером.  Коппіні був дуже пильним спостерігачем і невтомним кореспондентом. Не було жодної важливої теми, про яку б він не повідомляв, додаючи коментарі та думки рідкісної проникливості. До них належали швейцарський нейтралітет, вибори, військові приготування тощо. У 1958 р. він був переведений до Токіо. Всього через рік після прибуття йому було доручено підготувати візит до Риму прем'єр-міністра Японії Кіші, який провів важливі переговори з прем'єр-міністром Сеньї та міністром закордонних справ Пеллою, а також був прийнятий главою держави. Звіти Коппіні у той час  ілюструють відносини Японії з Європою, з НАТО, з азіатською безпекою, з китайським комунізмом та з країнами третього світу. Звичайно, не нехтуючи внутрішньополітичними аспектами, включаючи нове значення заручин кронпринца, характеристики японських ультраправих, політичні вибори тощо. Коппіні повернувся до Риму навесні 1964 р., приблизно за рік до виходу на пенсію в березні 1965 р. Він помер 24 січня 1986 р.