Шлюбний договір і обов’язкова частка у спадщині: межі договірної автономії подружжя в умовах євроінтеграції та воєнного стану

Анотація

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі колізії між шлюбним договором і нормами про обов’язкову частку у спадщині та у формулюванні чіткого правового механізму її розв’язання через концептуалізацію двоелементної формули оспорювання, а також у виявленні специфіки застосування цієї формули в умовах євроінтеграції та воєнного стану. Методидослідження включають догматичний метод для аналізу статті 1241 Цивільного кодексу України та статті 103 Сімейного кодексу України, історико-правовий метод для розкриття еволюції інституту forced heirship у континентальному праві, порівняльно-правовий метод для зіставлення підходів Польщі, Німеччини та Франції до захисту обов’язкових спадкоємців, аналіз судової практики Касаційного цивільного суду Верховного Суду 2020–2025 років, а також метод правового прогнозування для формулювання пропозицій щодо унормування процедури оспорювання шлюбного договору обов’язковими спадкоємцями. Результатидослідження полягають у розкритті онтологічної природи обов’язкової частки як прояву концепції forced heirship у континентальному праві та її функції втілення уявлення про сім’ю як солідарну економічну спільноту; у виявленні механізму непрямого заповідання через шлюбний договір, за якого переведення майна у власність другого з подружжя ще за життя спадкодавця функціонально еквівалентне обходу імперативних норм спадкового права; у формулюванні авторської двоелементної формули оспорювання шлюбного договору як такого, що обходить норми про обов’язкову частку – перший елемент suspect intent test передбачає доведення суб’єктивного наміру обходу імперативної норми, другий objective impairment test передбачає об’єктивне зменшення спадкової маси нижче рівня гарантованої частки; в узагальненні судової практики та типових помилок нотаріусів; у компаративному зіставленні польського zachowek, французької réserve héréditaire і німецької Pflichtteil; у розкритті специфіки застосування шлюбних договорів у спадкуванні в умовах воєнного стану. Висновки охоплюють обґрунтування необхідності доповнення статті 1241 ЦК України правилом про включення до розрахункової бази обов’язкової частки майна, переведеного шлюбним договором у власність того з подружжя, хто пережив, протягом останніх трьох років до відкриття спадщини; узгодження статті 103 Сімейного кодексу з механізмом двоелементної формули оспорювання; запровадження доктринального режиму «призупиненої трансформації» для випадків зниклих безвісти за особливих обставин.