Генезис наукової проблематики діяння знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу

Анотація

Охорона навколишнього середовища є однією з найнагальніших проблем людства. Європейський Союз у межах реалізації своїх завдань та функцій визначає це питання як одне з першочергових, приділяючи йому особливу увагу. Ураховуючи євроінтеграційні прагнення України, сьогодні особливо важливим є впровадження ефективної політики щодо охорони рослинного світу. Кримінальна відповідальність за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу є одним із заходів державної політики щодо охорони рослинного світу.

Крім того, наслідки оголошеного в Україні воєнного стану, вимагають від держави вжиття заходів для забезпечення екологічної безпеки та безпечного середовища життєдіяльності людей, збереження біорізноманіття. Реагування державною владою на такі виклики відбувається, зокрема, шляхом удосконалення механізмів юридичного впливу на порушників законодавства у сфері використання та охорони рослин.

У більшості наукових праць кримінально-правова характеристика посягань на об’єкти рослинного світу в Україні обмежується характеристикою елементів складу злочину, передбаченого ст. 245 КК України. Можна констатувати тісний взаємозв’язок наукових досліджень з обраної тематики, розвитку кримінально-правового регулювання охорони об’єктів рослинного світу, масштабністю злочинних посягань на рослинний світ. Не маловажним також є вплив міжнародної співпраці та глобальні екологічні проблеми людства. Відчутно видозмінює засади правового забезпечення охорони рослинного світу еволюція суспільно-політичного порядку в державі та зміни у правовій культурі громадян. Дослідження поняття «діяння знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу» дозволило встановити його комплексність, оскільки має наслідком застосування екологічних, адміністративних, кримінальних заходів негативного впливу на порушника.

Для правовідносин у сфері кримінально-правової охорони рослинності навколо населених пунктів характерними є такі особливості: 1) підвищена суспільна небезпека діянь; 2) чітка визначеність об’єкта кримінально-правової охорони; 3) специфічний склад суб’єктів злочинів; 4) прямий умисел як переважаюча форма вини; 5) застосування комплексних заходів покарання; 6) особливе значення експертиз.